Права людини — це універсальна цінність, що дає можливість «вимірювати» всі важливі явища та події, які відбуваються в суспільстві та у світі.
Положення про права людини, що містяться у статтях Статуту ООН (1945 року), стали основою становлення нового інституту права — міжнародного захисту прав людини і основних свобод. 10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН затвердила Загальну декларацію прав людини. Саме з того часу в усьому світі 10 грудня відзначається День прав людини.
Основним законом кожної держави є конституція. У 1996 році Верховна Рада України прийняла основний закон України, який став реальною і дієвою основою розбудови незалежної демократичної держави, як повноправної учасниці світового співтовариства.
Більшість прав і свобод, закріплених у Загальній декларації прав людини, знайшло своє відображення в Конституції України.
закріплює право громадянина на відпочинок, що також проголошено у ст. 24 Загальної декларації прав людини та витікає з вимог ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпочинку, установленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час (ст. 45 Конституція України).
Переведення працівника з одного підприємства на інше потребує дотримання певних норм чинного законодавства.
Для цього треба розглянути порядок дій як самого працівника, так і відповідних служб підприємства під час переведення.
Порядок переведення повинні документально погодити насамперед керівники підприємств. Тому новий роботодавець звертається з листом-клопотанням на те підприємство, установу, організацію (далі — підприємство), де на день звернення працює працівник.
Важливо, щоб у клопотанні чітко зазначалися строки, протягом яких адміністрація нового підприємства просить звільнити працівника. А відтак діятиме обов’язок прийняти на роботу працівника в порядку переведення.
Маючи письмову згоду від працівника та не заперечуючи проти переведення, попередній роботодавець надсилає запитувачеві відповідь. У листі при цьому слід повідомити, з якої саме дати буде звільнено працівника.
У разі звільнення у зв’язку з переведенням працівник пише відповідну заяву, у якій зазначає, як і коли він хоче одержати компенсацію за невикористану відпустку.
Далі з працівником проводять остаточний розрахунок та вносять запис про звільнення до трудової книжки працівника: «Звільнено у зв’язку з переведенням на (зазначається назва підприємства), п. 5 ст. 36 КЗпП України».
Про період роботи, за який не використано відпустку, та перераховані новому роботодавцеві суми компенсації за неї складають довідку.
Новий роботодавець після погодження питання щодо переведення не має підстав відмовитися від укладання трудового договору. Це передбачено частиною п’ятою статті 24 КЗпП, де зазначається, що особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства за погодженням між керівниками підприємств, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Договір із працівником (усний чи письмовий) роботодавець зобов’язаний укласти з першого робочого дня, наступного за днем звільнення з попереднього місця роботи. Якщо обумовлена інша дата, то із цієї іншої дати.
Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або невчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться відповідно до правил частини другої статті 235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.
До того ж працівникові, якого приймають на роботу за переведенням, не встановлюють випробувального терміну, про що йдеться в частині третій статті 26 КЗпП: випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли 18 років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас із військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.
Переведений працівник, який не використав за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну відпустку і не одержав за неї грошову компенсацію, має дві гарантії, пов’язані з відпусткою, які повинен реалізувати новий роботодавець.
Гарантія перша. У разі коли працівник повністю або частково не використав щорічну основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію за попереднім місцем роботи, до стажу, що дає право на щорічну відпустку, зараховують час, за який працівник не використав ці відпустки.
Частина третя статті 9 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96‑ВР (далі — Закон № 504), де зазначено, що якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи. Також про це зазначено в частині другій статті 81 КЗпП.
Гарантія друга. Право на щорічну відпустку повної тривалості на новому підприємстві в такого працівника виникає до настання шестимісячного терміну безперервної роботи, що передбачено частиною сьомою статті 10 Закону № 504: щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на цьому підприємстві за бажанням працівника надаються працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошову компенсацію.
Як урахувати одержані кошти при оплаті відпустки працівникові, прийнятому за переведенням (особливо, коли не збігається тривалість відпусток, на які має право працівник за попереднім і новим місцем роботи)? Тут слід дотримуватися таких правил:
• визначити кількість днів відпустки, які припадають на період роботи на попередньому підприємстві, і ці дні відповідно оплатити.
• решту днів щорічної основної відпустки оплатити з урахуванням середньої заробітної плати, одержаної працівником на новому місці роботи.
Ураховуючи зазначене вище, у нашому випадку працівник може отримати частину щорічної відпустки через 2,5 місяця роботи на новому підприємстві в кількості 10 календарних днів.
Зачекайте, йде завантаження...
