Надмірна маса тіла: які аналізи потрібно здати?

Надмірна вага – це не лише естетична проблема, але й серйозна загроза для здоров'я, яка може призвести до ряду хронічних захворювань, включаючи діабет, серцево-судинні хвороби та ін. 

Сучасна наука усе глибше досліджує гормональні механізми, що впливають на масу тіла людини. А один з ключових гравців у цій системі – гормон лептин, який регулює апетит і метаболізм.

Лептин і надмірна вага

Лептин – це гормон, який виробляється у жировій тканині й відіграє важливу роль у контролі енергетичного обміну та апетиту. Його основна функція – “сигналізувати” мозку про насичення та достатній запас жиру в організмі. Коли рівень жиру в організмі підвищується – відповідно, збільшується і рівень лептину в крові, що повинно призвести до зниження апетиту та збільшення енергетичних витрат. Цей механізм допомагає регулювати вагу тіла та підтримувати енергетичний баланс. Але існують і порушення дії лептину:

• лептинова резистентність виникає, коли мозок перестає реагувати на “сигнали” лептину. Незважаючи на високий рівень цього гормону в крові, гіпоталамус (частина мозку, що відповідає за регуляцію апетиту) не отримує правильної інформації про насичення. Це призводить до того, що людина продовжує відчувати голод і, як наслідок, споживає більше їжі, ніж потрібно;
• дефіцит лептину – стан, за якого організм не виробляє достатньо лептину чи зовсім не виробляє його. Це може бути наслідком генетичних мутацій або інших захворювань, що впливають на функцію жирової тканини. Спадковим фактором зумовлено приблизно 5% випадків ожиріння.

Порушення у системі регуляції апетиту можуть не лише спричинити ожиріння, а й вплинути на роботу інших органів і систем організму:

• вплив на серцево-судинну систему – ожиріння і лептинова резистентність тісно пов'язані з підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. Високий рівень лептину може сприяти розвитку артеріальної гіпертензії, оскільки цей гормон стимулює симпатичну нервову систему, яка підвищує тиск у судинах. Крім того, лептин впливає на розвиток атеросклерозу, який може призвести до серцевих нападів і інсультів;
• ризик розвитку діабету. Лептин також взаємодіє з інсуліном, – гормоном, який регулює рівень глюкози в крові. При лептиновій резистентності може порушуватися й чутливість до інсуліну, що збільшує ризик розвитку інсулінорезистентності – стану, який передує цукровому діабету 2 типу. Оскільки рівень лептину підвищується разом зі збільшенням жирової маси, резистентність до лептину може сприяти підвищенню рівня глюкози в крові та призводити до діабету;
• вплив на репродуктивну систему – лептин також має вплив на репродуктивну функцію, оскільки його дія тісно пов'язана з гіпоталамо-гіпофізарно-гонадною віссю, яка регулює вироблення статевих гормонів. Лептинова резистентність може призвести до порушень менструального циклу, а також до зниження фертильності.

Як діагностувати лептинову резистентність?

Основним у цьому разі є аналіз крові на гормон лептин. Проте у цілому діагностика лептинової резистентності складніша, оскільки вона залежить не лише від абсолютного рівня лептину, а й від реакції організму на цей гормон. 

Також важливим є проведення аналізів на рівні інсуліну і глюкози для оцінки ризику розвитку інсулінорезистентності та діабету.

Для запобігання розвитку лептинової резистентності важливо вести здоровий спосіб життя, контролювати масу тіла й регулярно проходити медичні обстеження. Раннє виявлення та корекція дисбалансу лептину значно знижують ризик розвитку хронічних захворювань і покращують якість життя.