Малину ріжте, не шкодуючи

Якщо більшість дерев та кущів, що ростуть у вашому садку, можна й не чіпати, видаливши виключно «мертві» гілки, то якраз на малині восени потрібно провести радикальну обрізку.

Малина — улюблена багатьма ягода. Для початківців?садівників саме з посадки малинників часто стартує їх дачне життя, наповнене турботами про власний сад і город. Одна з них — правильна і своєчасна обрізка малини восени.

Обрізка малини осінню проводиться для того, щоб за допомогою правильного формування її посадок збільшити врожайність. Відомо, що коріння у малини багаторічні, а пагони плодоносять не більше двох років. Там, де їм дають вільно рости, малинники «дичавіють», захоплюючи все нові і нові ділянки. Ягід у цих густих колючих заростях трохи, вони дрібні, і збирати їх нелегко. Щоб малинник завжди радував великою кількістю великих і соковитих ягід, а не перетворився на такого собі садового окупанта, необхідно його регулярно обрізати.

Осіння обрізка проводиться до похолодання, яке подекуди може наступити вже у кінці жовтня. Але багато досвідчених садівників радять не затягувати з нею до глибокої осені. Якщо довго стоять теплі осінні дні, то в малиннику до холодів встигають завестися садові шкідники. Тому можна проводити його осінню обрізку відразу ж після збору врожаю — на початку вересня.

Технологія обрізки малини восени: покрокова інструкція для початківців

Перед осіннім обрізанням малини потрібно уважно оглянути кущі й визначити, від яких пагонів необхідно позбутися, а які залишити. Маніпуляцію цю роблять гострим секатором, щоб зріз був рівний, а рана — невелика. Слід дотримуватися такої технології обрізки:

• Видалити старі, зламані, хворі й уражені шкідниками гілки.
• Вирізати слабкі молоді пагони, які явно не перезимують.
• Позбутися від дворічних пагонів, які вже не принесуть нового врожаю, але будуть заважати появі молодим гілочкам, затінюючи їх. Відрізнити такі гілки легко. Кора у них темна, тверда, вони рясніють бічними пагонами.
• Прорідити густі кущі, де на квадратному метрі розрослося більше десятка стебел. Тут використовують гостру лопату, якою робляться позначки в землі по колу на відстані в 20 см від малинового куща. Потім обкопувати простір поза цим колом з вирубкою зайвих стебел і видаленням бур’янів. Усі ці гілки потрібно обрізати на рівні землі, щоб на залишених пеньках не розводити шкідників. А потім їх обов’язково спалювати, інакше від ворогів малини не позбудешся. Вони прекрасно зимують під снігом. Після обрізки стебла, що залишилися, потрібно обприскати залізним купоросом.

Особливості обрізки ремонтантної малини

Тим, хто хоче отримати максимальний урожай у перший рік, не рекомендують поспішати з осіннім обрізанням. Можна проводити його за звичайною схемою пізньої осені. Якщо ж пожертвувати частиною осіннього врожаю першого року (не більше 40 %), то в другий рік можна отримати рясне плодоношення. У цьому випадку у вересні вирізають більшу частину куща врівень із землею, залишивши лише кілька найрозвиненіших і міцних однорічних стебел. З уже більш розвиненого кореневища наступної осені з’явиться безліч молодих гілок, на яких і можна буде дочекатися рясного врожаю. Якщо ж залишити на зиму необрізані пеньки, то малинник переродиться, загубиться ефект отримання з нього двох врожаїв за рік. Кущики будуть низенькими, та й ризик зараження їх малина комариками або жуками значно зросте. Існують також сорти малини, які не є ремонтантними, але при м’якій осені виявляють ці властивості. Для них потрібно проводити пізню осінню обрізку диференційовано, видаляючи лише ті частини пагонів, з яких були зібрані ягоди.

Правила та особливості позбавлення від порослі

Малинна поросль, якщо з нею своєчасно не боротися, — хвороба багатьох садів. Вона може заполонити всю ділянку, вільно переходячи на овочеві грядки. Зелені відростки слід підрізати гострою лопатою на початку сезону, коли вони ще не проросли глибше 10 сантиметрів. Основне коріння рослин при цьому залишаються цілими. Існує ще ряд способів боротьби з розростанням малини.

Це, передусім, створення огорожі різними ізолюючими матеріалами: шифером, руберойдом, поліетиленовою плівкою. У них не повинно бути щілин — лазівок для проростків. Ці перешкоди закопують на глибину до 30 см, що перешкоджає проникненню нащадків. Адже вони зустрічаються не глибше 25 сантиметрів. Живильні ж рослини коріння легко долають цей бар’єр.

Також є твердження, що коріння висаджених у міжряддях кущів малини, озимого часнику і щавлю заважають її кореневій системі просуватися в цьому напрямку. І поросль у цьому випадку не з’являється.