Літо, окрім маси цілком очевидних приємностей, таїть у собі цілий ряд найсправжнісіньких небезпек.
Тут і можливість перегрітися на занадто ласкавому сонечку, і ймовірність потрапити на закуску енцефалітному кліщу, і багато інших нерадісних подій. Проте, є одна ситуація, яка влітку повторюється набагато частіше, аніж у інші пори року. Йдеться про харчові отруєння. Варто знехтувати нескладними гігієнічними нормами щодо споживання дарів природи — і ти вже на лікарняному ліжку.
Підвищена сонячна активність знижує опірність організму до інфекцій, спричиняє порушення водного обміну. Споживаючи в спекотну погоду велику кількість рідини, ми розбавляємо соляну кислоту шлунка. А шлунковий сік здатний тільки в нормальній концентрації знищувати хвороботворні бактерії. Улітку знижуються бактерицидні властивості й сироватки крові. Таким чином, імунітет у цей період трохи послаблюється і кишкові інфекції майже безперешкодно потрапляють у сприятливе для свого розмноження середовище — тонку кишку.
Для кишкових інфекцій характерні так звані спалахи, тобто масові та практично одноразові захворювання людей.
Найбільша група отруєнь, яка має всі класичні ознаки харчової катастрофи (нудоту, блювоту, пронос, високу температуру) — це, так звані, гострі кишкові інфекції (ГКІ). Іноді їх ще називають «хворобами брудних рук».
Основна причина виникнення ГКІ — вжита їжа або вода, яка буквально аж кишить злими мікроорганізмами, що мріють зіпсувати обстановку в середині організму. Звідки вони там беруться? Та звідусіль. Повітря, немиті руки продавців, кухарів та самих споживачів, всюдисущі й універсальні рознощики зарази — мухи.
Будь-які харчові продукти є чудовим середовищем для розмноження мікробів. Головне, щоб порушувалося основне правило зберігання/приготування — температурний режим. Візьміть салат олів’є, виставте його на сонечко на добу й отримаєте забійної сили бактеріологічну зброю. Або недосмажте річкову рибу. Або просто не помийте принесені з ринку овочі та фрукти. Ефект буде приблизно однаковим.
Спектр прикрощів розрізнятиметься в залежності від того, якого саме збудника вам удалося заманити всередину себе. Їх, збудників цих, декілька десятків. Серед них є як тихі «трієчники», які нагороджують «господаря» триденним проносом без особливих наслідків, так і справжні шибеники, здатні вбити людину.
Щоб не попастися, необхідно:
— мити руки перед вживанням їжі (як би банально це не звучало);
— обов’язково мити кип’яченою водою фрукти й овочі, які не зазнаватимуть термічної обробки; інші можна помити й звичайною водопровідною водою;
— пити лише кип’ячену воду або воду в пляшках;
— продукти, що швидко псуються, зберігати в холодильнику.
Наступний класичний випадок — ботулізм. Причому, класика цього захворювання страшна. Судіть самі: мікробові, який продукує токсин, не потрібен кисень. Живе клостридія ботулізму в землі, в річковому мулі, в кишечнику тварин, птахів і риб — практично скрізь. За несприятливих умов клостридія перетворюється на спору. Спроможна витримувати заморожування, висушування, 6‑годинне кип’ятіння, 18 %-ий розчин солі та інші поневіряння мікробного життя. А тепер — найцікавіше: токсин, продукований цією клостридією, зветься ботулотоксином і є найсильнішою природною отрутою, навіть сильніший, ніж у кобри: смертельна доза для людини становить 0,3 мікрограма. Джерело цієї напасті — домашні консерви, ковбаси і копченості. Річ у тім, що лише в промислових умовах можна забезпечити такий температурний режим, у якому загине навіть найбільш загартована спора клостридії. Проте, в консервах клостридія може себе видати, оскільки в процесі життєдіяльності в неї відходить дуже багато газів. Вони нагромаджуються й починають розпирати банку. Виникає так званий «бомбаж». Найгірше, що на смак, колір і запах їжа не міняється ні на йоту. Щоправда, як для компенсації, картина отруєння ботулотоксином має дуже характерні особливості: м’язова слабкість, яка миттєво розвивається, різка сухість у роті, «туман» перед очима і роздвоєння предметів, відчуття закупорки горла. Зіниці в того, хто поїв ковбаси з клостридією, дуже широкі, дихання поверхове, обличчя втрачає міміку (стає маскоподібним), змінюється тембр і висота голосу.
Як не попастися:
— не захоплюватися виготовленням і вживанням домашніх консервів (м’яса, птиці, риби, грибів), тим більше — не купувати їх у інших людей.
Не допустити виникнення харчових отруєнь легше, ніж їх лікувати. Але якщо у Вас чи членів Вашої родини після прийому їжі все ж таки з’явилися перші ознаки харчового отруєння: підвищення температури тіла, лихоманка, головний біль, блювання, біль у животі, пронос та інше — не займайтеся самолікуванням, негайно звертайтеся за медичною допомогою. Велику допомогу в діагностиці захворювання медичним працівникам надає термінове дослідження залишків продуктів харчування, які, можливо, стали причиною отруєння. Тому прохаємо залишки страв не викидати, а залишати для лабораторних досліджень в районних лабораторіях. Цим Ви допоможете медичним працівникам швидко поставити діагноз і призначити відповідне та вчасне лікування.
Запам’ятайте: яким би легким не було харчове отруєння, для організму воно не проходить безслідно.
Доброго вам здоров’я!
Світлана Тищенко, завідувач ВСП «Царичанський міжрайонний відділ лаболаторних досліджень».
Надія Гречанова, фельдшер санітарний ВСП «Царичанський міжрайонний відділ лаболаторних досліджень».
Зачекайте, йде завантаження...
