На календарі — лютий. А це означає, що городники і садівники потихеньку починають готуватися до весняних робіт. У тому числі і думають, чим підживлюватимуть рослини навесні.
Одним із найбільш розрекламованих добрив, які настійливо рекомендують використовувати в саду та на городі, є деревний попіл. Благо зараз, у часи, коли багато українців перейшли на дров’яне опалення, цього, з дозволу сказати, добрива в людей за зиму накопичується дуже багато. І, користуючись порадами з Інтернету, городники-аматори починають, не надто замислюючись, сипати попіл під дерева чи розкидати його по городу.
Насправді ж, користь попелу як добрива не є безсумнівною. А в багатьох випадках його використання завдасть рослинам більше шкоди, аніж користі.
Більшість рекомендацій щодо використання попелу як добрива ґрунтуються не на якихось наукових дослідженнях, а на твердженням аматорів. При цьому, адепти попелу стверджують, що він ще й допомагає боротися і з шкідниками та грибковими хворобами, що взагалі ніким і нічим не було доведено.
Тому нижче спробуємо проаналізувати плюси і мінуси внесення деревного попелу, як добрива.
Одразу зазначу, що вважаю, мінусів у попелу значно більше, аніж плюсів.
Отже, що за поживні хімічні елементи є в попелі.
Попіл містить у собі наступні макро- та мікроелементи, що необхідні рослинам для нормального розвитку.
Судячи із наведеної таблиці, в пепелі досить багато сполук кальцію. Але потрібно знати, що більшість із них або зовсім не засвоюються рослинами, або засвоюються дуже повільно. Натомість ортофосфат калію, котрого теж достатньо в деревному попелі, засвоюється добре і швидко приносить користь.
Тобто, як джерело фосфору і калію попіл дійсно можна вважати цінним добривом. Але ж…
«Але ж» насправді набагато більше і про ці нюанси, чомусь, не говорять, не повідомляють про них городників-аматорів.
Перше, «але ж». По-перше, в українських чорноземах досить багато фосфору і калію. І від дефіциту саме цих хімічних елементів рослини потерпають не часто. Натомість майже скрізь у ґрунтах є дефіцит азоту. А цього мікроелементу в попелі немає зовсім.
Друге «але ж». І воно головне. Є таке поняття, точніше, показник, як ПШ ґрунту. По простому — кислотність. І він, цей самий ПШ, грає дуже велику, якщо не вирішальну роль у засвоєнні добрив. Більшість чорноземів у нашій місцевості мають досить високий ПШ, від 7 і до 8. А це означає, що вони є нейтральними або лужними. Натомість практично всі городні й садові культури найкраще почувають себе саме в слабо кислому ґрунті, там, де згаданий ПШ становить 6-6,5 одиниць.
А ПШ розрекламованого попелу є надзвичайно високим — у межах 10-12 одиниць.
І що ми отримуємо при бездумному внесені попелу? Ми постійно підвищуємо і так високий ПШ, тобто знижуємо кислотність ґрунту. І в кінцевому результаті отримаємо дуже лужну землю, на якій не будуть гарно плодоносити ні картопля, ні помідори, ні яблуні, ні груші, ні полуниця.
Тому люди, які вирощують городні та садові культури на професійному рівні, ніколи не вносять у землю попіл. А якщо й роблять це, то виключно на кислих ґрунтах. А наші ґрунти, повторюся, є лужними. І зайвий раз їх залужувати попелом — згубно для рослин.
Якщо вже комусь надто хочеться вносити попіл, якого за зиму накопичилося дуже багато, то передусім потрібно виміряти ПШ землі, в яку збираєтеся вкинути попіл. Якщо ПШ нижче 7, то вносити можна.
Але перед цим бажано підкислити попіл. Найпростіший спосіб — у 10 літрах води необхідно розвести склянку попелу і склянку столового оцту. Таким розчином дійсно можна підживлювати рослини. У іншому випадку ви швидше нашкодите, аніж принесете користь.
Зауважте, що попіл із вугілля, на відміну від деревного попелу, є кислим. І він добре підходить для підживлення рододендронів, азалій і гортензій.
Зачекайте, йде завантаження...
