Щеплення від сказу: чому це обов’язково для тварин

Сказ це одна з небагатьох хвороб, де слово «майже» не працює. Коли з'являються симптоми, вона смертельна практично в ста відсотках випадків, і для тварини, і для людини. Ліків від неї немає, є лише профілактика. Саме тому щеплення від сказу стоїть окремо від решти вакцин: це не питання вибору власника, а питання безпеки, зокрема й людей поруч.

Чому сказ не той випадок, де можна ризикнути

Вірус уражає нервову систему й передається через слину, найчастіше під час укусу. В Україні хвороба нікуди не зникла: основним природним резервуаром лишаються дикі тварини, передусім лисиці, а від них вірус потрапляє до безпритульних і свійських котів та собак. Місто не гарантує безпеки. Лисиці заходять на околиці, безпритульні тварини живуть у дворах, а собака, який зірвався з повідка й зчепився з чужим псом, ризикує принести додому не тільки подряпини.

Поширена помилка вважати, ніби домашній кіт, який не виходить надвір, у безпеці. Тварина може вислизнути у відчинені двері, зустріти на балконі кажана, який теж переносить вірус, чи контактувати з гризунами. Плюс закон не робить винятку для «домашніх»: щеплення обов'язкове незалежно від того, гуляє тварина чи ні.

Найтривожніше те, що заражена тварина певний час виглядає здоровою. Інкубаційний період тягнеться тижнями, і весь цей час господар може навіть не підозрювати про загрозу. Якщо ваш улюбленець усе ж контактував із підозрілою твариною, зволікати не можна: тварину ізолюють і одразу звертаються до лікаря, а не чекають, поки щось проявиться. Коли ж хвороба дає симптоми, зробити вже нічого не можна.

Це вимога закону, а не рекомендація

Багато хто сприймає щеплення від сказу як особисту справу. Насправді в Україні воно обов'язкове за законом для котів і собак, і робити його потрібно регулярно, зазвичай щороку, за графіком, який визначає лікар. Відмітка про вакцинацію вноситься у ветеринарний паспорт тварини, і без неї не обійтися в цілій низці ситуацій: поїздка за кордон, переліт, участь у виставках, а часом навіть заселення в готель для тварин.

Є і зворотний бік. Якщо нещеплена тварина когось вкусила, власника чекають не лише неприємні розмови, а й обов'язковий карантин для тварини та можливі юридичні наслідки. У Києві щеплення роблять і державні лікарні, і приватні заклади: наприклад, Ветклініка А-Вет на Оболоні вносить дані одразу у ветпаспорт, тож документ лишається чинним для поїздок і реєстрації. Головне не відкладати процедуру до моменту, коли вона знадобиться терміново.

Коли й як щеплять

Перше щеплення від сказу цуценятам і кошенятам зазвичай роблять приблизно у три місяці, а далі повторюють згідно з графіком. Молодшим тваринам вакцину не вводять: імунна система ще не готова відповісти як слід. Перед процедурою лікар оглядає тварину й переконується, що вона здорова, бо щеплення хворого чи ослабленого організму сенсу не має.

Окремий момент для тих, хто планує подорож. За правилами Євросоюзу після першого щеплення від сказу має минути щонайменше 21 день, перш ніж тварину пустять через кордон. Тобто робити вакцину «напередодні виїзду» пізно, її треба планувати заздалегідь, іноді за місяць-півтора, з урахуванням додаткових вимог окремих країн.

Сучасні вакцини переносяться легко. Інколи протягом доби собака чи кіт можуть бути млявими, трохи знизити апетит або відчувати легку болючість у місці уколу. Це нормальна реакція, яка минає сама. А от справжня загроза не від щеплення, а від його відсутності. Тож простий запис до клініки раз на рік вирішує проблему, яку інакше вирішити вже не вдасться.