Питання звільнення працівника у зв’язку із призовом на військову службу регулюються Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кодексом Законів про працю України» (далі – КЗпП України) та іншими нормативно-правовими актами. Роз’яснення з цього питання надає головний державний інспектор Управління Держпраці у Полтавській області Пухліков К.В.
Зокрема, пунктом 4 статті 2 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» визначені наступні види військової служби:
– строкова військова служба;
– військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
– військова служба за контрактом осіб рядового складу;
– військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
– військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі – вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
– військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
– військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Пунктом 2 статті 39 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу», передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п’ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п’ятою статті 61 Закону України “Про освіту”.
Відповідно до статті 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу” і “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.
Пунктом 3 ст.36 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору з працівником у зв‘язку із призовом або вступом на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу. Зазначена норма законодавства діє в мирний час.
Підставою для розірвання трудового договору за цієї підстави є повістка військового комісаріату. Надання працівником копії повістки чи виготовлення її з оригіналу самим роботодавцем законодавством не визначено. При цьому, виходячи з поставленного питання про проведення розрахунку із звільненим працівником на підставі повістки (копії повістки), то повістка військового комісаріату є підставою саме для звільнення працівника, що, як наслідок, зобов’язує роботодавця провести з ним розрахунок у відповідності до вимог ст.116 КЗпП України.
Відповідно до пункту 3 статті 8 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх в тримісячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу.
Вихідна допомога у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу не виплачується, окільки норма щодо виплати вихідної допомоги у розмірі двох мінімальних заробітних плат визнана Конституційним судом України неконституційною (рішення від 22.05.2008 року №10-рп/2008).
Для отримання конкретної інформації щодо виду військової служби, на яку призваний Ваш працівник, чи отримання роз’яснень з інших питань радимо звертатися безпосередньо до військового комісаріату.
Зачекайте, йде завантаження...
