Адміністративна відповідальність неповнолітніх наступає з 16 років, а у разі вчинення підлітками адміністративних правопорушень до вказаного віку до відповідальності згідно чинного законодавства притягаються їх батьки.
Згідно ст. 184 КУпАП (Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей), ухилення батьками або особами, що їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей тягне за собою:
- попередження або накладення штрафу (від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ч. 1);
за ті самі дії, вчинені повторно протягом року (тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ч. 2);
- за вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років адміністративного правопорушення (тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ч. 3);
- за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність ( з 16 років, у деяких випадках – з 14 років), (тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ч. 4).
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від 2 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.
(Стаття 166 КК України: Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування).
Кримінальна відповідальність неповнолітніх наступає з 16 років, а за тяжкі та особливо тяжкі злочини – з 14 років.
(види тяжких злочинів: умисне вбивство (ст. 115-117 КК України), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України), зґвалтування (ст. 152 КК України), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 КК України), крадіжку групою осіб або з проникненням (ч. 3 ст. 185 КК України), грабіж (ч. 2 ст. 186 КК України), розбій (ст. 187 КК України), вимагання (ст. 189 КК України).
До неповнолітніх застосовуються лише такі основні види покарань (ст. 98 КК України):
1) штраф;
2) громадські роботи;
3) виправні роботи;
4) арешт;
5) позбавлення волі на певний строк.
Штраф – це грошове стягнення, що накладається судом, розмір якого визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 8500 грн.).
Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті особливої частини КК України, наприклад, ст. 126 КК України («Побої і мордування»).У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: 10 годин громадських робіт за 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку 1 місяць виправних робіт за 4 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше 2 років.
Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому з урахуванням певних обмежень, а саме:
- віку особи, якій призначається таке покарання (від 16 до 18 років);
- мінімальної і максимальної загальної тривалості громадських робіт для неповнолітніх (від 30 до 120 годин);
- щоденної тривалості робіт (не більше 2 годин на день).
Покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання неповнолітнього засудженого. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт. Вид громадських робіт визначають органи місцевого самоврядування. Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем роботи.
Якщо неповнолітній ухиляється від відбування покарання у вигляді громадських робіт, то настає кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України. У такому випадку неповнолітньому може бути призначено покарання у виді арешту на строк, передбачений ст. 101 КК України для цієї категорії засуджених, а саме: на один рік.
Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від 2 місяців до 1 року. Із заробітку неповнолітнього здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 5 до 10 %.
Дане покарання відбувається на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності за місцем роботи засудженого.
Під час відбування даного покарання засудженому забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально – виконавчої інспекції. Дозвіл на звільнення може бути поданий після перевірки обґрунтованості заяви засудженого та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість його працевлаштування.
Неповнолітнім, засудженим до покарання у виді виправних робіт, надається щорічна відпустка, час якої не зараховується до строку відбування покарання.
Неповнолітньому засудженому в загальний стаж роботи зараховується період, під час якого відбував покарання у виді виправних робіт.
Арешт – це тримання неповнолітнього, який на момент винесення вироку досяг 16 років, в умовах ізоляції у спеціально пристосованих умовах на строк від 15 до 45 діб (для повнолітніх – від 1 до 6 місяців). Тобто порівняно з дорослими засудженими тривалість арешту для неповнолітніх істотно скорочена – удвічі мінімальний термін і в чотири рази – максимальний.
Настання повноліття у період відбування арешту не є підставою для зміни тривалості арешту.
Неповнолітні повинні відбувати арешт окремо від дорослих засуджених.
За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до засуджених осіб можуть застосовуватися заходи стягнення у виді догани або поміщення в карцер строком на 10 діб.
Неповнолітні, які є військовослужбовцями (зокрема, курсанти військових навчальних закладів), відбувають арешт на гауптвахті.
Згідно ст. 60 КК України, арешт не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 7 років.
Позбавлення волі на певний строк – це найбільш суворе покарання в системі покарань, які можуть застосовуватися до неповнолітніх. Воно має призначатися, тоді, коли, на переконання суду, всі інші, більш м’які покарання не дають змоги перевиховати та виправити злочинця.
Неповнолітні, які засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
Так, покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому:
- за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості – на строк не більше одного року шести місяців;;
- за злочин середньої тяжкості – на строк до 4 років;
- за тяжкий злочин – на строк до 7 років;
- за особливо тяжкий злочин – на строк до 10 років;
- за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – на строк до 15 років.
Неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, покарання у виді позбавлення волі не призначається. Таким засудженим мають бути призначені інші покарання (з урахуванням ст. 98 КК України) – штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт.
Якщо неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, він може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання (стаття 105 КК України).
У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3, встановлюється судом, який їх призначає.
Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.
Такі ж заходи застосовуються і до неповнолітнього, який вчинив злочин, у віці від 11 до 14 років. Коли дитина повторно, перебуваючи під наглядом батьків, скоїла злочин, особливо тяжкий, батьки можуть бути притягнуті навіть до кримінальної відповідальності. А от за скоєння злочинів дітьми до 11 років батьки можуть бути оштрафовані за невиконання обов’язків з виховання дітей.
До дітей, які вчинили суспільно небезпечні діяння, до настання віку, з якого наступає кримінальна відповідальність (починаючи з 11 років), рішенням суду застосовуються міри виховного характеру. Однією з них є направлення дитини до спеціальних установ – спеціальних шкіл та спеціальних професійно–технічних училищ на термін до 3 років. Попередньо за рішенням суду такі неповнолітні терміном до 30 діб поміщаються до приймальника – розподільника для дітей. У м. Кременчук Полтавської області знаходиться виховна трудова колонія для неповнолітніх.
Зачекайте, йде завантаження...
