На що має право мати-одиначка?

У всі часи існувало поняття “мати-одиначка”, і якщо раніше до таких жінок часто ставилися з упередженням, то зараз більш лояльно. Але, окрім морального боку, є ще юридичні тонкощі, які повинні обов’язково знати такі жінки. Тож, по-перше, згідно із Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, статтею 183 допомога на дітей одиноким матерям, які мають дітей до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, – до закінчення ними навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Допомогу на дітей одиноким матерям призначають за наявності відповідної довідки державного органу реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька (матір) дитини. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги. (Стаття 182 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”). Згідно з прийнятим Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” з 1 листопада 2009 року, збільшено розміри прожиткових мінімумів для основних соціальних і демографічних груп населення, а отже, автоматично збільшуються виплати і одиноким матерям. Тож, виходячи з встановлених розмірів прожиткових мінімумів, допомога на дітей одиноким матерям, що мають дитину до 6 років, має становити не менше 189,6 грн.; від 6 до 18 років – 232,8 грн.; для дітей віком від 18 до 23 років, які навчаються, – 23,2 грн. на місяць. Якщо у сім’ї відсутні доходи – допомога може виплачуватися у максимальному розмірі: для дітей віком до 6 років – 316,0 грн., від 6 до 18 років – 388,0 грн. та для дітей віком від 18 до 23 років, які навчаються, – 372,0 грн. на місяць. Крім того, існують й інші пільги для одиноких матерів. Згідно з трудовим законодавством, забороняється відмовляти таким жінкам (за наявності дитини віком до 14 років) у прийнятті на роботу й знижувати їм заробітну плату. Відмову в прийнятті на роботу можна оскаржити в судовому порядку. Також не допускається звільнення одиноких матерів з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, окрім випадків повної ліквідації підприємства, установи чи організації, коли допускається звільнення з обов’язковим подальшим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування таких жінок здійснюється при їх звільненні після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців із дня закінчення строкового трудового договору. Також слід звернути увагу і на Закони України “Про відпустки” та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток”. Згідно з ними, одинока мати має право на щорічну додаткову оплачувальну відпустку тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Пільги одинокі матері мають і в оподаткуванні. Так, відповідно до ст. 6 ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб”, платник податку, який є самотньою матір’ю або самотнім батьком (опікуном), має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги в розмірі, який дорівнює 150% суми пільги у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років. Якщо більшість перерахованих вище пільг діють, а деякі залежать від чесності роботодавця, то діють стосовно житла навряд чи найближчим часом “запрацюють”. Так, згідно зі статтею 45 Житлового кодексу Української РСР (за яким і донині живе Україна), передбачено, що одиноким матерям, які потребують поліпшення житлових умов, житлові приміщення надаються в першу чергу. Статтею 12 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення” від 12 січня 2006 року визначено, що одинокі матері мають право на першочергове отримання квартир або садибних (одноквартирних) будинків із житлового фонду соцпризначення, за наявності права на отримання такого житла.