У світі всього декілька міст включають до своєї назви одне з важливіших прагнень всіх людей - прагнення до миру. Серед цих міст Ієрусалім, а також наше рідне місто Миргород.
Миргород - одне з давніх-предавніх поселень на Лівобережній Україні. Дослідники старовини висловлюють припущення, що Миргород було засновано у ХII - ХIII століттях за часів Київської Русі як сторожовий пункт східної окраїни давньоруської держави. Він був зручним місцем для ведення мирних переговорів між сусідніми народами і племенами. Звідси, буцімто, і давня назва - Миргород.
Історія Миргорода тісно пов'язана з становленням українського козацтва. З давніх давен це було полкове місто Миргородського козацтва. Миргородські козаки брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу проти чужоземних поневолювачів. З літературних джерел відомо, що миргородці брали активну участь у селянсько-козацькому постанні 1638 року проти польської шляхти під проводом гетьмана Якова Остряниці.
Миргородський козачий полк був одним із найбільш боєздатних і стійких у війську Богдана Хмельницького під час визвольної війни 1648-1654 рр.
У 1695 році миргородські козаки у складі війська російського царя Петра -I штурмували фортецю Азов, Тамань та інші укріплення турків, де "полковник Миргородський Данило Апостол паче прочих показал храбрость".
З відновленням гетьманства у 1727 році миргородського полковника Данила Апостола було обрано гетьманом Лівобережної України. На цій шанованій козаками посаді він пробув до 1734 року. Данило Апостол і похований у гоголівських Великих Сорочинцях у закладеній ним Преображенській церкві, яка і понині є одним з кращих зразків культових споруд Лівобережжя початку ХYIII століття. Церква відзначається багатством декоративного оформлення фасадів у стилі українського бароко. У церкві зберігся унікальний дерев'яний різьблений іконостас. У цій церкві, до речі, у 1809 році хрестили майбутнього славнозвісного, великого у майбутньому письменника, Миколу Васильовича Гоголя.
Вихідцями з миргородської козацької родини були знані далеко за межами України талановиті іконописці Д.І. Боровиковський та В.Л. Боровиковський.
У Миргороді часто відвідував російський і український письменник та громадський діяч, автор "Оди на рабство" та "Ябеди" В.В. Капніст.
У 1802 році Миргород став повітовим містом новоутвореної Полтавської губернії.
Під час Вітчизняної війни 1812 року миргородці брали активну участь у боротьбі з наполеонівськими загарбниками. Саме в той час у Миргороді квартирував Сіверський драгунський полк, у якому служив майбутній автор "Енеїди" І.П. Котляревський.
У 1845 році Миргород відвідав геніальний Т.Г. Шевченко. На розі названої його іменем вулиці встановлено пам'ятник Кобзареві.
Ось як говорив П. Бодянський у "Пам'ятній книжці Полтавської губернії за 1865 рік" про Миргород, у якому тоді … було 9842 жителі, 1166 будинків, 36 крамниць, повітове училище, лікарня, поштова станція… Більше населення займалося землеробством, близько тисячі чоловік чумакували або ходили в різні місця на заробітки. У місті було 257 робітників, 166 купців, працювало 12 промислових підприємств - 10 олійних та два цегельних заводи".
У кінці Х1Х ст. через Миргород пройшла залізниця Київ - Полтава..
Миргород - батьківщина талановитих братів Рудченків, відомих як письменники Іван Білик та Панас Мирний.
У 1896 році у Миргороді було засновано художньо-промислову школу імені М.В. Гоголя. Там працював визначний український художник та етнограф О.Г.Сластьон. Нині Миргородський державний керамічний технікум імені М.В. Гоголя є визнаним на всю Україну центром художньої кераміки.
З того часу як геніальний письменник Микола Гоголь вигукнув на увесь світ: "Дивне місто Миргород!", його і називають Гоголівським. Письменник прославив місто своїми повістями про те, як на вулиці Миргорода "кожна баба йшла викидати те, що їй не потрібне", про "дивовижну миргородську калюжу", про "буру свиню Івана Івановича, яка вкрала в Миргородському суді скаргу Івана Никифоровича".
Уся творчість М.В. Гоголя так чи інакше пов'язана з Миргородським краєм. Не випадково і повість "Тарас Бульба" була включена до збірника "Миргород". Дослідники літературної спадщини М.В. Гоголя одним з прототипів Тараса Бульби називають полковника Миргородського козачого полку Матвія Гладкого.
У 1902 році у Миргороді на привокзальній площі було встановлено бронзовий бюст письменника. Відтоді і понині головна вулиця міста називається іменем Гоголя.
Миргород розташований на перехресті гоголівських туристичних маршрутів. Багато шанувальників творчості М.В. Гоголя щороку по дорозі на Сорочинський ярмарок зупиняються у Миргороді, відвідують літературно-меморіальний музей письменника у Великих Сорочинцях, навідуються у сусідні з містом Кибинці, де в палаці вельможі Трощинського був самодіяльний театр, а головним режисером був батько письменника В.А. Гоголь-Яновський. Там майбутній письменник і закохався у театральне дійство, сам був учасником вистав. А серед гостей царського вельможі він і побачив своїх майбутніх бобчинських та добчинських, манілових, собакевичів, коробочок, плюшкіних…
Миргородці свято бережуть пам'ять про М.В. Гоголя, яка єднає славне минуле і сучасне в історію рідного краю.
За 25 км від міста знаходяться уславлені Гоголем Великі Сорочинці. Наприкінці серпня селище перетворюється на своєрідну Мекку, адже славетний Національний сорочинський ярмарок відвідують всі - від Президента України до домогосподарок.
У Миргороді 32 роки прожив класик грузинської літератури Давид Гурамішвілі. Тут на його могилі та біля входу у літературно-меморіальний музей встановлено пам'ятники поету. Наш музей - єдиний культурологічний заклад визначному грузинському діячеві, який розташований за межами Грузії. Кожного року дні пам'яті поета збирають в Миргороді представників Посольства Грузії в Україні, членів грузинської діаспори, з якими миргородці підтримують тісні дружні стосунки.
З Миргородом пов'язані імена видатних діячів науки і культури. Тут часто бував філософ і поет Григорій Сковорода. Поблизу Миргорода жив письменник і громадський діяч Василь Капніст. У Миргороді жив і працював Василь Ломиковський, український історик, етнограф, агроном, автор "Словника малоруської старовини" (1808р.). Миргород - батьківщина письменників - братів Панаса Мирного і Івана Рудченка. Кілька разів у Миргороді перебував Тарас Шевченко. Тут поет написав відому поему "Великий льох", інші твори. На посаді учителя повітової школи у 60-х роках XIX ст.. тут працював відомий письменник Анатолій Свидницький, автор повісті "Люборацькі". У місті народився і творив визначний живописець Володимир Боровиковський, автор майже 200 портретів своїх сучасників, працювали художники Федір Красицький і Василь Кричевський, скульптор Федір Балавенський.
 Герб міста Миргород
Затверджений 6 вересня 2001р. В лазуровому полі золотий рівносторонній лапчастий хрест. Під хрестом срібна восьмипроменева зірка. Щит обрамований декоративним картушем та увінчаний срібною міською короною з трьома вежками. Розміри герба: висота щита до ширини щита 1,2:1, висота (розмір) хреста становить 1/2 ширини щита; зірка утворюється накладенням двох квадратів з розміром сторони квадрата 1/5 ширини щита; центр хреста знаходиться на відстані 1/3 висоти щита від верхньої точки щита; центр зірки знаходиться на відстані 1/5 ширини щита від нижньої точки щита; висота корони становить 1/4 висоти щита. |
 Прапор міста Миргород
Затверджений 6 вересня 2001р. Прямокутне полотнище із співвідношенням сторін 1,5:1. На синьому полі жовтий рівносторонній лапчастий хрест. Під ним біла восьмипроменева зірка (утворена накладанням двох квадратів). Зліва і справа полотнище має жовті лиштви. Сума площ двох рівних за розмірами жовтих лиштв дорівнює площі синього поля. Символіка кольорів: синій - боротьба за свободу, надія. Жовтий - сонце, світло, добробут, доброта, праця, гідність |
