— Я тільки перед стартом зрозумів, у що вляпався, — говорив на БУМі кварталець. — Минулого разу я трохи потренувався на смузі перешкод, але аргентинці зараз перестаралися — ускладнили все, що можна.
Від своєї витівки Степан не відмовився й показав глядачам, що з гумором теж можна пройти всі зони БУМу. Особливо важко давалася артистові «Іронія долі». За новими правилами тепер потрібно не перестрибувати літаючу стрілу, а підніматися по ній на центр платформи. Першим на неї потрапив наш Іван Розін, фронт-мен групи «Гуаш» і вже колишній БУМовець. Але судді не зарахували його стрибка й змусили заново пройти той же шлях. Опинитися поруч із Ванею хотів і Степан. Але він знову й знову падав у воду.
Яніна Жилкіна взагалі стала зіркою на цій дистанції, хоч і не принесла команді бонусів. Бажання перемогти у підприємниці з Полтави було настільки велике, що вона зробила найбільшу кількість спроб (8) піднятися на середину «Іронії долі». І хоч і не потрапила туди, уболівальники однаково зустрічали Яну оваціями як справжнього героя. А Настя Приходько, замість якої полтавчанка відправилася в бій, зняла кепку перед своєю наступницею.
Українську співачку перед стартом розхвилювали папараці
Анастасія приїхала до Аргентини з великим бажанням перемогти. Співачка любить спорт, займалася карате й кінним спортом. Але перед самим стартом їй зіпсували настрій папараці одного жовтого видання в Україні.
— Щойно я поїхала до Буенос-Айреса, як фотографи оточили мій будинок у Києві й таки сфотографували мою крихітку, — розповіла Настя. — Я була шокована, коли побачила фото Нани в Інтернеті. Запевняю, що в цієї жовтої преси будуть проблеми. Її працівники одного разу вже мали неприємну розмову зі мною із приводу варти біля будинку, але й досі не вгамувалися. Я не потерплю замахів на найсвятіше, що в мене є, — чоловіка й дитину.
Провівши ніч у сльозах, Настя Приходько майже не вірила у свій успішний виступ на «Битві слов’ян», але все-таки стартувала на «кваліфікації». Пройшла «подвійний удар», але «міцні горішки» вибили зірку з колії, і Приходько зійшла з дистанції.
— Не хочу, щоб глядачі мене судили суворо. Я зробила це заради своєї маленької доні Нани. У мене просто спрацював інстинкт самозбереження, я не хочу травмуватися й ризикувати, — прокоментувала свій вчи-
нок співачка.
Яніна Жилкіна була запасною, а стала зіркою Українській збірній, яка отримала
10 хвилин штрафу за відхід Приходько, потрібно було швидко знайти заміну й надолужувати згаяний час. Вирішили не витрачати сили основних учасників і відправити на «Іронію долі» запасного гравця Яніну Жилкіну з Полтави.
— Коли мене перевели в запас, я дуже розхвилювалася, адже на кастингу в Києві була в трійці лідерів серед дівчат. Уже в Аргентині капітан нашої команди гімнаст Валерій Гончаров вирішив, що мініатюрна одеситка Даша Паркова краще мене впорається зі смугою перешкод БУМа. Я вже настроїлася до кінця гри простояти на трибуні вболівальників, — згадує свої відчуття Яніна. — Але я правильно зробила, що не стала сперечатися й доводити рівень своїх здібностей. Адже у результаті, все склалося набагато краще. Замість того, щоб представляти жіночу збірну, я отримала можливість пройти БУМ у команді зірок. Це було набагато яскравіше й крутіше. Тим більше, що нам зі Степаном і Ванею вдалося перемогти суперників, маючи десятихвилинний штраф, і завоювати перше «золото» для України.
— Не страшно було виступати в «Іронії долі» після того, як буквально в тебе на очах зомліла учасниця з Польщі?
— Якби тільки полячка... Праворуч плаче білоруська ведуча, боїться встати на ноги. Вона коли побачила, що Настя зійшла з дистанції, теж хотіла зробити те саме, але передумала. Ліворуч полька ледве не впала зі стовпа. Я бачила, як їй поступово ставало зле, рятувальники дуже вчасно зняли її. Було шкода дівчинку, але я не вразлива людина й вирішила не здаватися, іншого шансу показати себе в грі могло
більше й не бути.
— Не дивлячись на кілька невдалих падінь, ти знову випливала й миттю піднімалася на стовп. Вода ще дуже холодна, в Аргентині все-таки весна. Звідки стільки енергії?
— Насправді я в минулому плавчиха, маю другий дорослий розряд з плавання, закінчила спортивну школу
№ 14 у Полтаві. Тому вода — моя стихія. Навіть зараз, коли я пішла з великого спорту, продовжую викладатися на всі
100 відсотків у будь-якій справі. А на «Іронії долі» я навіть не рахувала кількості своїх стрибків, не відчувала болю. Усе пройшло, як на одному подиху, я не бачила, що поруч відбувалося. Так хотілося застрибнути на середину й опинитися єдиною дівчиною серед хлопців.
— Важко було пройти кастинг і потрапити до Аргентини?
— Не дуже. Я поїхала до Києва в останній день кастингу, учасників було не багато. А от у попередні дні, говорять, конкуренція була велика. У своїй десятці я була першою по бігу з перешкодами. А от метання ножів дуже здивувало, я навіть подумати не могла, що зможу це зробити. В останньому змаганні дівчат вибивали мішком: потрібно було його перестрибнути або увернутися. І я опинилася в трійці учасниць, які впоралися із завданням. Але в Аргентині все виявилося набагато складніше. Дуже важко було проходити доріжку, що біжить, «Зоряні ворота». Мало того, що кожні двері були важчі, так аргентинці ще швидкість доріжки регулювали.
— Так це ти на них злилася, коли мати била?
— Так, — посміхається. — Коли мама дізналася, що таке БУМ, почала відмовляти від поїздки.
Незважаючи на те, що Яна вже кілька років живе в Києві, вважає себе полтавкою. Тут у неї є свій бізнес у сфері відпочинку й розваг.
— Я маю кілька атракціонів для дітей і дорослих та батути в полтавських парках. Поки тільки починаю пробувати себе в бізнесі, раніше працювала в туристичній компанії. А ще поступила до магістратури МАНу за фахом політологія, — розповідає Яна. — Але найбільше моє досягнення в житті — це мій 3-річний син Артем.
— Як рідні майже на місяць відпустили в таку далеку країну?
— Не легко. Я вперше в житті так надовго залишила сина. Рідні й раділи за мене, і переживали одночасно. Моя мама — Надія Михайлівна — минулого разу не бачила БУМу й навіть не уявляла, куди я їду. Але коли її колега розповіла, яке це травмонебезпечне змагання, мама почала мене відмовляти від поїздки. Тим більше, знаючи мою настирливість і вибуховий характер. Але мені вдалося всіх заспокоїти й таки виїхати до Аргентини. Я рада, що брала участь у цьому проекті, і рада, що повернулася з Буенос-Айреса без травм. Правда, аргентинцям я трохи зіпсувала нерви, зламавши в півфіналі одну з декорацій. Але не хочу розкривати карти, нехай глядачі самі все побачать.
