Про виявлене поховання повідомив один із місцевих жителів. У вівторок він за допомогою металошукача обстежував невеличкий сосновий лісок за кілька сотень метрів від Дніпродзержинського водосховища. Це звичний промисел чоловіка, який заробляє собі на життя, знаходячи і продаючи металобрухт. Прилад зафіксував наявність в землі металу. Почавши розкопки, на глибині близько півметра чоловік наткнувся на металевий шолом часів Великої Вітчизняної війни. Потім знайшов гвинтівку і останки людини. Зрозумівши, що це поховання, повідомив сільську раду і дільничного інспектора міліції Віктора Тимцуника.
Далі розкопки вже проводив місцевий краєзнавець Володимир Підбуртний. За два дні він знайшов ще кілька поховань, розташованих за 2-3 метри один від одного. Із могил на поверхню витягли останки дев’яти чоловік, гвинтівку Мосіна, кулемет Дєгтярьова, багато військової амуніції. У четвер вранці на місце події прибули співробітники Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ. Вони мали задокументувати знахідку і визначити місце подальшого зберігання зброї та людських останків. Очолив групу міліціонерів начальник райвідділу Сергій Терела.
Колег зустрічав Віктор Тимцуник. «Знайшли останки дев’яти чоловік, — відрапортував він Терелі. — Швидше за все — це кавалеристи, бо на чоботах у них шпори. Один — офіцер. Є кілька документів». «Що за документи? Показуйте», — говорить Терела. Вони підходять до Підбуртного, який схилився над кількома клаптиками паперу. «Маємо комсомольський квиток», — пояснює краєзнавець. Він аркуш за аркушем перегортає документ, намагаючись розгледіти прізвище його власника. Сіє дрібний дощ і міліціонери папками намагаються закрити напівзотлілий документ від вологи. «Ні, нічого ми тут не розберем, чорнило розмите», — зітхає Володимир Підбуртний. І додає: «Може на якійсь спеціальній апаратури і вдасться розібрати напис». Із того, що вдалося встановити відразу, комсомольський квиток, виданий у місті Стародуб, Російської Федерації. Крім того, в одному із поховань був знайдений солдатський жетон. На ньому можна досить чітко розгледіти запис: «Орловская область, Заньковский сельсовет, колхоз «Заря Свободи». А ось прізвище людини написано не надто розбірливо. Чи то Даценко, чи Дищенко. А під ним ще один запис: «Сын Иван Пр…» «Я дивився в Інтернеті, немає в Орловській області Стародуба», — каже Підбуртний. «Так це ж коли було, вже географічний поділ змінився», — висловлює припущення начальник міліції.
До гурту підходять двоє жінок із мішками. На руках у них рукавиці. «Це я жінку покликав та медсестру місцеву — поможуть кості зібрати», — пояснює дільничний. «Боже, як жалко, аж плакати хочеться, — зітхає одна із жінок. «Васильович, останки не змішуйте, все щоб акуратно, по окремих мішках розклали, — командує начальник міліції. — Останки зберігатимемо у морзі, а зброю і патрони у райвідділ заберем».
«А оце гільза з німецького парабелума, — вибирає одну із купи гільз та патронів Підбуртний. — Я думаю, що це німці робили контрольні постріли. Думаю, що це вони наших і поховали. Аби це зробили місцеві жителі, то зняли б із вбитих чоботи. Чоботи у вбитих дуже гарні, хромові. Тоді це рідкість була».
Оборонні бої під Світлогірським відбувались у вересні 1941 року. У минулому році шукачі металу теж знайшли поряд із селом останки радянського солдата. Його поховали у Світлогірському із почестями. Але прізвище загиблого встановити не вдалося.
Зараз, маючи деякі документи, Сергій Терела збирається звертатися до Кобеляцького військового комісаріату. «Вони зроблять запит у Старобуд, до колег, — говорить міліціонер. — А там, дивись, і прізвища інших загиблих встановити вдасться. І родичі дізнаються де їх прадід похований».
