Того дня, пригадує майор міліції Олександр Татарчук, начальник відділення Державтоінспекції з обслуговування Машівського району, близько 19 години, наряд ДАІ прибув на місце аварії, що сталася на 11 км автодороги «Селещина – Нехвороща – Світлогірське». Зі слів керівника районного відділення автомобіль ЛУАЗ, більше відомий як «Волинка», виїжджаючи з лівого узбіччя дороги на проїзну частину, допустив зіткнення з УАЗом. Внаслідок аварії, автомобілі зробили «вимушену зупинку»: УАЗ – на правому узбіччі автодороги, Волинка – в кюветі її лівої частини. На УАЗі жодної подряпини, у ЛУАЗа добряче зім'ятий бампер і капот. Головне – без жертв, розмірковували працівники ДАІ, доки не «випливли» окремі деталі події, що викликали низку непростих запитань.
Водій УАЗу від товариства «Востокстройгаз» повідомив інспекторові з адміністративної практики Євгену Пугачу та інспекторові ДПС Олегу Сапуну, які оформляли ДТП, що винуватець автоаварії з місця пригоди втік. Причому потерпілий наголосив на тому, що після зіткнення водій ЛУАЗу вистрибнув з автівки на швидкості, а лише потім машина за інерцією скотилася в кювет; окрім того, водій був п’яний як чіп, тому благав владнати непорозуміння без міліції. Щоправда замість того, щоб вирішити проблему мирно, неадекватний чоловік чкурнув через поле у напрямку села Михайлівка.
З появою нової інформації дедалі більше зростала напруга. Оглянувши багажник ЛУАЗу, правоохоронці виявили металеву частину граблів без держака з плямами бурого кольору, схожими на кров. Залишивши Олега Сапуна охороняти місце пригоди, Євген Пугач спільно з громадським помічником Сергієм Головком, мешканцем Михайлівки, розпочав пошуки водія.
Встановивши особу власника транспортного засобу через базу даних, «сищики» відшукали його будинок у Михайлівці Машівського району. Дізнавшись від доньки власника Волинки, що її 80-річний батько поїхав по траву на поле, розташоване поздовж дороги «Селещина – Нехвороща – Світлогірське», Євген Пугач та Сергій Головко прослідували вказаним маршрутом.
Неприємне передчуття, яке весь час непокоїло Євгена Пугача дорогою до поля, справдилося одразу по прибуттю на місце, де Георгій Петрович (ім’я змінено) мав збирати траву – неподалік від скирти лежав уламок закривавленої палиці, а на узбіччі, крізь бур’ян, проступали плями бурого кольору. Слід відзначити, що виявлені деталі лише ускладнили задачу, над розв’язанням якої інспектори ДАІ працювали вже майже годину. Правоохоронцям належало з’ясувати хто насправді був за кермом ЛУАЗу, чому він утік, чи пов’язані між собою сліди крові, виявлені в покинутому автомобілі, із знайденими на полі?
Залишивши патрульний автомобіль на узбіччі дороги, поблизу місця скиртування трави, Євген Пугач разом з дружинником Сергієм Головком пішли через поле, у бік Михайлівки, куди за свідченням водія УАЗу почимчикував нетверезий водій-порушник.
– Ми ішли через балку, заглядаючи ледве не під кожен кущ та дерево, під якими міг лежати захмелілий утікач, – описує пройдений шлях Євген Пугач. – Подолавши пішки близько 5 км, ми дійшли до Михайлівки.
Вийти на слід утікача «розшуковцям» допомогли місцеві жителі, яких той устиг налякати неадекватною поведінкою і незрозумілою мовою!
– Страшний чоловік! – з острахом пригадує 80-річна селянка, – чорний весь, у лахмітті, говорив не по-нашому, нічого не поймеш. Тільки і зрозуміло було: я бандит і менти!
Продовживши пошуки дивного незнайомця, інспектор Пугач разом з дружинником дісталися однієї з крайніх хат. Наблизившись до воріт домогосподарства, міліціонер почув крик «мент» і побачив силует чоловіка, який мов ошпарений помчав через кущі в напрямку окраїни села. Через декілька хвилин переслідування капітан міліції Пугач наздогнав водія-дезертира!
– Я наказав йому вийти з чагарнику, – переповів подробиці вимушеної розмови з утікачем Євген Пугач. – Він категорично відмовився. А коли я наблизився до нього, він дістав кухонного ножа і пригрозив розправою.
Діалог відбувся на очах у Сергія Головка і власника будинку, в якому непроханий гість упевнено рискав у пошуках сигарет за декілька хвилин до появи правоохоронця. Громадський помічник негайно поінформував про загрозливу ситуацію Олександра Татарчука, керівника відділення ДАІ.
Телефонний дзвінок Головка був більше ніж своєчасним з двох причин: по-перше, тому, що озброєний п’яний чоловік міг представляти реальну небезпеку для життя і здоров’я не тільки працівника міліції, але й мешканців села; по-друге, у зв’язку з тим, що саме в цей час Олександр Татарчук спільно з державтоінспектором і начальником слідчого відділення на полі чекали прибуття слідчо-оперативної групи, яка мала оглянути місце події, де було виявлено труп власника Волинки…
– Тієї миті, коли Сергій Головко просив допомоги у затриманні неадекватного водія, – уточнює начальник відділення ДАІ з обслуговування Машівського району, – ми побачили на правому узбіччі дороги автомобіль сина Георгія Петровича. Микола Георгійович (ім’я змінено) стояв, схилившись, поруч з тілом батька із закривавленою головою.
Проаналізувавши наявну інформацію, Олександр Татарчук дійшов висновку, що водій-утікач може бути причетним до скоєння вбивства автовласника. Відтак, залишивши необхідну кількість людей для забезпечення охорони місця пригоди, група у складі начальника відділення, старшого державтоінспектора Юрія Ткача та Олега Сапуна вирушила на допомогу колезі.
Зустрівши підмогу, Сергій Головко, із закликом «давайте бігом», провів їх до чагарнику. Оточивши підозрюваного у вбивстві з чотирьох боків, керівник підрозділу попередив зловмисника про намір застосування зброї у разі, якщо він не кине ножа. Зі слів Олександра Татарчука, опинившись у замкненому колі чотирьох працівників міліції, чоловік розлютувався.
– Кричу йому, кинь ножа, а то стріляти буду, – обрисував ситуацію начальник районного відділення ДАІ, – а він, розмахуючи ним у повітрі, завівся іще більше. Одного з вас, каже зловмисник, я повинен «завалити!
Тієї хвилини, коли невідомий готувався метнути ніж у бік одного з працівників ДАІ, Олександр Валентинович вистрелив у нього з пристрою для відстрілу гумових куль.
– Я вистрелив з відстані 4 метрів йому в праву ногу, – нуль реакції, в ліву – не колихнувся, – підкреслив Олександр Татарчук. – Зробив ще три постріли – немов у стіну. Крикнув, кинь ножа, а то вб’ю. А він мені, так ви не хочете мене вбивати – ну тоді я сам! Встромив собі ніж у живіт і знепритомнів.
На якусь мить правоохоронцям здалося, що чоловік позбавив себе життя. Олександр Татарчук, зауважив, що чоловік не дихав більше хвилини.
– Вочевидь розраховував приспати нашу увагу, – відзначає досвідчений працівник міліції, – однак безуспішно. Ми надягли йому кайданки і забезпечили супроводження до лікарні.
Не зважаючи на значну крововтрату, зі слів працівників автоінспекції, у швидку він зайшов самостійно, аж підстрибуючи. Його тимчасову здатність витримувати біль і зберігати рухову активність заввідділенням Машівської центральної районної лікарні пояснив доволі просто – він перед тим дуже добре «обезболився» чималою дозою алкоголю! Його прооперували негайно після госпіталізації. На даний час, за інформацією завідувача відділення Машівської центральної районної лікарні, пацієнт – нетранспортабельний, однак іде на поправку і згодом зможе відповісти на питання міліції.
– Травма не представляє загрози для життя, – наголосив заввідділенням Володимир Панасенко і додав. – Лезом ножа пацієнт пробив тільки підшкірний сальник, а власне органи залишились неушкодженими.
Що все ж таки сталося на автодорозі «Селещина – Нехвороща – Світлогірське»?
Георгій Петрович Денисов (дані змінено), мешканець Михайлівки Машівського району, загрібав траву на полі, поблизу вищезгаданої автодороги. На узбіччі сидів, як наразі уже відомо, 41-річний Віталій (ім’я змінено), житель міста Хуст Закарпатської області. 80-річний чоловік попросив незнайомця перейти в інше місце і не заважати його роботі. Захмелілий Віталій брутально вилаяв дідуся і «запропонував» прибратися.
У цій ситуації, як кажуть правоохоронці, у буквальному розумінні сварка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. Вихваченими у селянина граблями розлючений чужинець убив чоловіка. Бив так люто і безумно, що аж зламав держак. Приховавши дідуся під скиртою трави, чоловік кинув у багажник Волинки рештки скривавлених граблів, притрусив їх травою і поїхав у напрямку Машівки. На 11 км він не розминувся з УАЗом. Вочевидь, злякавшись відповідальності, Віталій вистрибнув з автівки і побіг полем у бік Михайлівки.
Михайлівські старожили довіку пам’ятатимуть зустріч з чужинцем, а поготів Богдан Іванович та його 80-річна мати, з будинку яких, перед затриманням, Віталій викрав мобільний телефон і ніж – той самий, яким погрожував «убити хоч одного працівника міліції»!
– Я тільки-но прокинувся; підійшов до вікна літньої кухні, дивлюся, на веранді нашої хати стоїть чоловік і показує мені – дай закурити, – обурено розповідає очевидець події. – Я йому, звичайно, не без кріпкого чоловічого слівця: ось зачекай, я тобі дам закурити, дай мені взутися. Глянув на нього, а він як закричить – мент-мент! І дійсно, поблизу дворища стоїть той самий капітан, який його переслідував. Він як побіжить… і через високу траву до чагарників…
«Хто він, звідки і навіщо приїхав»?
На майданчику Машівського райвідділу, куди відбуксирували пошкоджений автомобіль загиблого, при огляді, у багажнику, під травою правоохоронці виявили шкіряну куртку підозрюваного з паспортом у кишені. Документи суттєво полегшили роботу міліції – вдалося не тільки оперативно встановити його особу, але й з’ясувати, що відносно нього органами досудового слідства Закарпаття порушено кримінальну справу за фактом незаконного зберігання зброї.
Під час перевірки з’ясувалося, що виходець із Закарпаття понад 15 років тому два тижні працював у складі будівельної бригади у Михайлівці. Також відомо, що перед вбивством він пив чай в будинку 44-річної Лідії.
– Я поверталася з городу… коли бачу – він сидить! Майже 17 років не бачились, а тут з’явився, – розводить руками Лідія. – Він менше ніж за дві години перебування в селі вивідав у людей інформацію про мене і мою родину – ходив і розповідав усім, що колись жив зі мною, хоча це неправда. Я його знаю не краще за інших. Навіщо йому це, до сих пір не розумію?!! Однак я запропонувала йому чаю…
Ледве він переступив поріг оселі, жінка пожалкувала про надмірну гостинність. Вона звернула увагу на його руки й остовбеніла – Віталієві пальці рясніли від наколок. Уловивши погляд Лідії, чоловік грубо запитав: «Що ти дивишся на мої руки?!! Я 8 років відкатав у колонії, а зараз ганяю Мани з товаром».
Незабаром у міліції буде можливість почути розповідь від самого Віталія, тим більше, що підстав для з’ясування причини його повернення до села більше ніж достатньо.
– На даний час за фактом вбивства відносно підозрюваного уже порушено кримінальну справу, – повідомив Василь Михолат, заступник начальника Машівського районного відділу міліції. – До його видужання він перебуватиме у лікарні під вартою працівників міліції.
Ефектне розкриття убивства «по гарячих слідах» з переслідуванням і затриманням озброєного зловмисника пам’ятатимуть не тільки місцеві жителі, але й працівники органів внутрішніх справ області, для яких продемонстрована мужність і сумлінне ставлення до виконуваних обов’язків служитиме взірцем для наслідування.
Роботу четвірки доблесних працівників ДАІ: Олександра Татарчука, Євгена Пугача, Юрія Ткача та Олега Сапуна – начальник УМВС Полтавщини Олександр Рудяк відзначив відомчими нагородами, які 19 травня на колегії УМВС області від імені керівника вручив його перший заступник Дмитро Неклюдов.
