Розставання із коханою людиною є досить неприємним моментом у житті будь-кого, кому доводилось це переживати. Як правило, воно приносить важкі душевні хвилювання, залишає пустку у серці та розчарування. Саме такі відчуття панували в душі двадцятирічного полтавця, який нещодавно розлучився зі своєю дівчиною. Однак, переживаючи це, юнак навіть подумати не міг, що досить скоро до його душевних страждань додадуться біль та страждання фізичні, а до пустки в серці додасться ще й пустка у його кишенях.
Тетяна була не першою дівчиною, з якою довелось розстатись Олександрові. Більше двох років тому він зустрічався з її подругою. Справа йшла до одруження і хлопець підготував навіть обручки. Однак, коли його рідні пішли свататися до батьків майбутньої невістки, обговорити нюанси весілля, то дізнались страшну новину. Щиро поспівчувавши і їм і собі, батьки повідомили, що Сашко далеко не єдиний чоловік, з яким «зустрічається» їхня донька – у неї є ще декілька прихильників, кожен з яких думає, що він один-єдиний у її житті. Від чоловіків дівчині потрібно єдине – дорогі подарунки та гроші, які кожен, у міру своїх можливостей, надавали молодій дівчині. Після почутого, про продовження відносин, звичайно, не могло бути і мови.
Я хотів піти звідти, однак, зробити цього не зміг.
Через деякий час, коли пристрасті та переживання Олександра втихомирились, він почав зустрічатись із Тетяною - знайомою його колишньої дівчини.
«Вона практично щодня приходила до нас додому, - говорить мати хлопця, - разом із нами їла, дивилась телевізор, спілкувалась із нами, практично, як член сім’ї. Було видно, що Сашкові вона дуже подобалась, він купував їй одяг, подарунки, різні речі, витрачав на неї практично усю пенсію, яку отримував через інвалідність. Протягом двох років дівчина повністю жила за його рахунок».
Багато чого у цих взаєминах та поведінці дівчини матері Олександра не подобалось, однак, вона ніколи через це не конфліктувала.
Проживав хлопець разом із батьками, бабусею, своїм братом та його дружиною у трикімнатній квартирі. Близько місяця тому в родині з’явилось поповнення – дружина брата народила дівчинку. Турбуючись за здоров’я немовляти, мама Олександра попросила Таню протягом деякого часу рідше приходити до них або й взагалі перенести зустрічі із сином до себе додому. На таке досить просте прохання дівчина відреагувала дуже агресивно, влаштувала сварку і взагалі перестала підтримувати стосунки із Сашею.
Декілька днів тому, на здивування Олександра, Таня зателефонувала до нього на мобільний та запропонувала зустрітись.
«Вона сказала, що хоче віддати мені мої рукавиці, які у неї залишились і запропонувала зустрітись о двадцятій годині на мосту, який з’єднує мікрорайони Половки та Браїлки, - розповідає хлопець. – Коли я туди прийшов, то був дуже здивований, тому що крім Тані, там була і моя попередня дівчина. Вона почала вимагати, щоб я віддав їй золоту обручку, яку колись купив, але так їй і не подарував. Таня вимагала, щоб я віддав мобільний телефон, який я купив їй у подарунок і який після нашого розставання залишився у мене. Я сказав, що нічого їм не віддаватиму, достатньо з них тих грошей та подарунків, які залишились у них. Після цього я хотів піти звідти, однак, зробити цього не зміг».
Хлопець встав на коліна, однак далі піднятись йому не дали – на нього знову посипався град ударів.
Двоє молодих хлопців несподівано виринули із темряви, схопили Олександра під руки та потягли під міст до залізничних колій.
Молодиками були нинішні залицяльники дівчат.
«Вони попросили допомогти забрати речі у їхнього колишнього хлопця, якщо він відмовиться це робити добровільно, - говорить один із них. – Ми відвели його подалі від людей, до лісосмуги, зняли куртку та почали бити».
Через свою інвалідність Сашко є дуже слабким фізично, тому ніякого опору у даній ситуації чинити не міг – він виступав, практично, у ролі «груші» для биття. Декілька перших ударів по тулубу та обличчю одразу повалили його на землю. Хлопець встав на коліна, однак далі піднятись йому не дали – на нього знову посипався град ударів. Один із нападників побачив на поясі у Сашка ремінь, зняв його та почав бити хлопця масивною металевою пряжкою. Жорстоке побиття Олександра тривало декілька хвилин, протягом яких йому нанесли не один десяток ударів. Воно продовжувалось би й далі, та спостерігаючи за потерпілим, який весь у крові вже просто лежав на землі, молодики зрозуміли, що від болю він перебуває на межі свідомості.
Після розправи нелюди витягнули з кишень куртки Сашка мобільний телефон, цифровий фотоапарат, невелику суму грошей та його особисті документи. В цей момент дівчата стояли неподалік та спокійно спостерігали за цим звірством.
«Коли хлопці закінчили його бити, - говорить Тетяна, - то один із них сказав Сашкові, щоб віддав нам чотири наступні пенсії, а якщо не віддаватиме, то все повториться. Крім цього, хлопці пригрозили йому розправою, якщо повідомить про все у міліцію».
Незважаючи на погрози, потерпілий звернувся за допомогою у Київський райвідділ міліції.
«Уже наступного дня двоє хлопців та одна дівчина були у райвідділі та давали свідчення, - говорить заступник начальника Київського РВ майор міліції В’ячеслав Драчевский. – У скоєному вони повністю зізнались, зараз перебувають у слідчому ізоляторі. Ще одна дівчина переховується, однак, ми переконані, що її затримання - це лише справа часу. Відносно них порушено кримінальну справу за частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України (розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб)». Дана стаття передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, з конфіскацією майна. Тому можна з впевненістю сказати, що ні пенсія потерпілого, ні обручки та телефони, якими так хотіли заволодіти нападники, у найближчі роки їм зовсім не знадобляться.
