Журналісти «ЕХО» поцікавились у кобелячан, яка їхня думка з приводу будівництва притулку для собак у нашому місті.
Як друкувалося у позаминулому номері, у Кобеляках планують збудувати притулок для бродячих собак. Уже зараз замовлений відповідний проект та тривають пошуки земельної ділянки. На вихідних журналісти «ЕХО» поцікавились у кобелячан, яка їхня думка з приводу будівництва притулку, і взагалі, чи потрібен він місту?
Субота, близько одинадцятої години ранку. Ми виходимо на центральну вулицю міста, якою постійно проходить багато людей. Намагаємось поговорити з першою жіночкою, років сорока. Вона зупиняється, проте, на наше прохання висловитись з приводу будівництва притулку, окрім протяжного звука: «е-е-е-е-е» вона так нічого і не вимовила. Потім посміхнулась, розвернулась і пішла. Далі намагаємось поговорити з чоловіком кавказької національності, котрий, не поспішаючи, крокує по тротуару. Та тільки-но він почув, що ми із газети, чоловік, не зупиняючись, пішов далі. Лише пробурмотів собі під носа: «А шо я вам скажу? Я нічого не знаю…».
Та зрештою, інші перехожі були більш багатослівні і обізнані з проблемою. Тільки більшість з них навідріз відмовлялись фотографуватись. Лише троє з радістю дозволили нам це зробити.
Валентина, 56 років:
«Я тільки «за» будівництво притулку для бродячих собак. Ми постійно гуляємо з онуками по місту. Тваринок любимо. І навіть вдома тримаємо».
Петя, 56 років:
«А шо, це ж тоже животне! Я бачу у строітєльстві притулку тільки позитив! Шоб не бігали отут по городу! Їх там покормлять, вигуляють. Он як за граніцой — там все оккей! І у нас тоді буде все «ок»!»
Галина, 35 років:
«А мені якось все одно. Я тварин люблю і не обижаю їх. Главне, шоб і нас не обижали».
Інна, 30 років:
«Я проти будівництва притулку. Для чого він потрібен? Я взагалі не бачу подальшої долі тих собак. Ну закриють їх у вольєрі. А далі що? Їх же потрібно годувати, вигулювати. Я не впевнена, що хтось захоче опікуватись ними. Мене особисто двічі кусали бродячі собаки. Як наслідок, у мене погіршився психологічний стан, багато грошей витратила на ліки, пережила уколи в живіт, і на цілих півроку мені заборонили вживати алкоголь. А у нашому стресовому житті відмовитись від нього дуже важко. Я бачу один вихід — це відстрілювати тварин. Я знаю, що це заборонено законом. Тільки того, хто приймав цей закон, мабуть ніколи в житті не кусали собаки».
Марина, 36 років:
«Мені все рівно, чи побудують той притулок, чи ні. Та потрібно з цими собаками щось вирішувати. Мою семирічну доньку по дорозі до школи покусала собака. Мало того, що вона порвала їй нову куртку, плюс до всього донька ще довго не могла отямитись від шоку. Зрештою, цілий рік нам прийшлося супроводжувати її до школи».
Віра Іванівна, 55 років:
«Я не проти будівництва притулку. Звичайно, це актуальна проблема. Он біля автопарку скільки собак бігає! Там же не можливо ходити. Вони ж можуть покусати людину або налякати».
Людмила Петрівна, 54 роки:
«Те, що не буде в місті бродячих собак — це добре. Я зараз живу у дочки і у неї не обгороджений двір, в якому постійно бігає немєрєнно собак. Іноді, йдеш по вулиці, і не кожна собака мимо тебе спокійно пробігає. А коли дитина гуляє, так це вообще страшно!».
Валя, 29 років:
«Та ті собаки вже скоро людей погризуть! На нас з дитиною якось напали. Ніде ні пройти не можна, ні проїхати. А за які вони гроші будуть строяти той притулок? Краще б собак відстрілювали, дешевше б вийшло».
Варвара Тимофіївна, 83 роки:
«Та хай строять! Конешно, собак дуже багато розвелось! Якшо гроші є, то не погано було б, якби построїли. Тільки треба ж кормити собак, ухажувати за ними. Вони ж ще й плодяться! Он у нас на Юрівці, у перевулку Шевченка, де я живу, собак дуже багато розвелося. Другий раз боюся навіть вулицею йти».
Артем, 18 років:
«Я буваю вдома рідко, тому за притулок ще не чув. Хоча дискомфорт собаки мені приносять. Якось, повертаючись додому, біля опту побачив близько п’ятнадцяти собак, які гавкали на мене. Звичайно ж, я їх злякався».
Іван, 45 років:
«Тут людям немає чого їсти, а вони собак годувати хочуть. Краще б увагу на бездомних людей звернули. Скільки їх по місту вештається і по мусорних баках нишпорить!»
Любов Михайлівна, 53 роки:
«Думка збудувати притулок правильна. Адже тварини — брати наші менші, створені нашим Творцем. І вони мають таке ж право на гідне життя, як і люди. Та хоча б просто, на життя».
Отже, підсумовуючи відповіді опитаних нами людей, стало зрозуміло, що кобелячани про проблему знають. Половина з опитаних підтримують задум побудувати у місті притулок для бродячих собак. Дехто підтвердив власним досвідом наявність даної проблеми у місті.
А хтось, навпаки, не підтримує будівництво притулку і вважає, що є більш важливіші питання, які потребують вирішення. Натомість, пропонує варварський, як для двадцять першого століття спосіб — відстріл собак. Виходить, це питання треба вивчити більш детально та співставити всі «за» і «проти», перш ніж приймати відповідне рішення.
