Минулого тижня один хороший знайомий зауважив, що останнім часом мої редакційні стали надто вже песимістичними. Мабуть, забагато читаю новин про політику. Тому цього разу я вирішив про вибори не писати, політичних партій не чіпати і про революцію не згадувати. Поговоримо про щось хороше.
Наприклад, про квіти. Майже кожного дня, повертаючись із роботи чи по дорозі на обід біля магазину «Маркет» я бачу жінку, яка продає квіти. Іноді це звичайні троянди, іноді — айстри чи волошки. Зрозуміло, що квіти вона не роздає, а продає, ведучи свій маленький і, хто знає, чи дуже прибутковий бізнес. Але суть не в тому. До цієї жінки я підходив уже кілька разів. Тобто, не просто підходив, а купував у неї квіти. І приходив додому не лише зі свіжими продуктами, але й з квіткою, яку тримав за спиною. Зайве говорити, що для дружини ота квітка приносила значно більше радощів, ніж повний пакет магазинних смаколиків. Але чомусь часто приходити додому з квітами не виходить. В основному, через те, що немає часу та й думаєш постійно про щось інше. Або просто грошей пошкодуєш. Хоча який, зрештою, потрібен час? Чи гроші? Дві хвилини, щоб зупинитися, придбати квітку і піти далі. 5 чи 10 гривень, щоб порадувати дружину і гарантовано підняти їй настрій. Це ж так мізерно мало.
Або, наприклад, діти. Коли в тебе народжується син, ти відчуваєш себе найщасливішим батьком на світі. Потім він потроху виростає, ти його любиш, про нього піклуєшся, але… Але у тебе стає все більше роботи, якихось важливих і невідкладних справ. І твій син, якого ти, безумовно, любиш, бачить тебе лише увечері, коли ти повертаєшся з роботи злий, засмиканий і незадоволений життям. І у тебе вже зовсім немає настрою і бажання пограти з ним у м’яча чи почитати йому на ніч казку. На вихідні ти плануєш пограти з друзями у футбол або поїхати на полювання чи рибалку. І у тебе знову не вистачає часу на власного сина. Хоча — чи так багато йому треба? Прийти з роботи, знайти бодай півгодини і провести цей час із ним. Не важливо, що у цей час робити. Ганяти м’яч, надимати повітряні кульки чи просто підкидати свого сина (якщо він, звичайно, не надто дорослий) угору. Поїхати з ним на річку, пробігти разом кілька кіл по стадіону, попідтягуватись на турніку. На це завжди можна знайти час.
Радіти самому і дарувати радість іншим потрібно сьогодні. Не завтра, не через рік і не колись. Доки ви намагатиметесь заробити усі гроші чи зробити карколомну кар’єру, ваша дружина може до вас охолонути, а діти — вирости. Тому спробуйте знайти час для радості сьогодні. Просто сьогодні. Підіть і подаруйте дружині квітку. І обов’язково пограйте у щось із сином. У вас же знайдеться на це трохи часу?
