Всі, хто бував у Європі, у один голос відзначають чудові краєвиди тамтешніх міст, а особливо — маленьких містечок. Дуже приємно дивитися на них згори. На відміну від досить сірих та одноманітних міських краєвидів України, споглядання яких призводить часто-густо лише до депресії, європейські населенні пункти створюють враження якогось вічного свята, що не закінчується ніколи. У справа зовсім не у кількості парків, скверів, зелених зон для відпочинку. Тут Україна ще будь-кому фору може дати. Як пожартував колись кобеляцький міський голова Олександр Ісип: «Європейці, коли до нас приїжджають, із ввічливості повинні щось похвалити. А що — вони не знають»Тому традиційно говорять: «Ой, які у вас міста зелені!». Так, природні і штучні зелені насадження таки додають шарму українським населеним пунктам. Особливо у період масового цвітіння фруктових дерев. А ось восени і взимку… Все однаково, сіро, похмуро і безрадісно.
Вічної святковості Європі у першу чергу надають дахи їх будинків і будиночків. Практично всі вони вкриті або натуральною керамічною, або для покриття використана композитна черепиця. Українці завжди були біднішими за європейців. І тому вкривали свої будинки і хати очеретом, пізніше — шифером, у кращому випадку — металом. Та останні три-чотири роки ситуація почала змінюватись і в українській провінції. Зараз, глянувши на ті ж Кобеляки зверху, одразу можна побачити черепичну покрівлю. Щоправда, майже в 100 відсотках випадків вона металочерепична. У Європі це покриття не надто вітають. Ним, як правило, вкривають промислові об’єкти. А на домівках використовують керамічну черепицю. Вона екологічно чиста і значно служить людині.
Кобелячани собі дозволити такого поки що не можуть. Вони використовують композитну черепицю, адже та в рази дешевша.