30 травня 2014 року для учнів Кременчуцької виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області відбулось свято Останнього дзвоника.
Розпочалися урочистості дружніми оплесками для випускників 2013-2014 навчального року. П’ятдесят один одинадцятикласник та дев’ятнадцять дев’ятикласників – святково вбраних та змужнілих юнаків – заводили класні керівники на урочисту лінійку під звуки «Шкільного вальсу».
У своєму привітанні начальник виховної установи Юрій Величко подякував учням за плідну працю на уроках та активну участь в суспільному житті школи. Найкращих було відзначено почесними грамотами та подяками.
Піснями випускники привітали турботливих, уважних, добрих та демократичних класних керівників.
Приємними хвилинами на святі стало вітання та вручення короваю випускникам від батьків, які завітали святкового дня до виховної установи аби привітати своїх нащадків.
- Дорогі діти! Прийміть цей святий хліб, а разом з ним і наше батьківське благословення в доросле, самостійне життя, незвіданий світ. Хай у вашому житті, завжди на столі буде хліб, як символ достатку, людської щедрості й милосердя. Благословляємо Вас, дорогі діти! Йдіть з цієї , для вас уже казкової й далекої країни. Дитинства в цікаве доросле життя. Ми завжди прийдемо Вам на допомогу, - висловили напутні слова батьки на адресу юнаків.
Директор школи Анатолій Головко вручив листи-подяки батькам найкращих учнів та закликав старше покоління радіти успіхам синів, допомогти не зупинятися на досягнутому, не бути байдужими та підтримати позитивні зміни у поведінці та характері свого сина.
Багато душевних слів вдячності пролунало від батьків на адресу керівництва виховної колонії та педагогічних працівників школи.
Найвизначнішим моментом свята стало вручення випускникам атестатів про повну загальну середню освіту. У своїх виступах учні щиро дякували вчителям та працівникам установи.
Пролунала мелодія останнього дзвоника. Випускники розрізали батьківський коровай, прощаючись із рідною школою, яка залишиться для кожного хлопця тим промінчиком любові і добра, котрий вказуватиме, як іти, щоб не спотикнутися.
