Тему недостатнього харчування школярів початкових класів та дітей пільгових категорій у білицьких школах неодноразово піднімали на місцевому і районному рівнях. Приватний підприємець, який постачав сніданки, не міг за низьку ціну урізноманітнити харчування.
Нарешті цю важливу проблему вирішено. Приготуванням і розвозкою гарячих обідів для загальноосвітніх шкіл №2, №3 і №4 селища Білики займається соціально відповідальне підприємство «Сільські традиції», яке зобов’язалося своєчасно забезпечити (у порядку благодійної допомоги) якісними комплексними сніданками учнів у дні навчання. Харчування проводитиметься згідно меню комплексних сніданків, затвердженого директорами шкіл та погодженого з начальником Кобеляцького міжрайонного управління ГУ Держсанепідемслужби у Полтавській області. Батьки учнів трьох шкіл дали свою письмову згоду. Із задоволенням погодились на безоплатне харчування дітей та схвалили це рішення відділ освіти і Кобеляцька РДА.
Готувати обіди починають дуже рано: вже о дев’ятій їх закладають в термоси й контейнери та спеціальною машиною розвозять у школи. Протягом тижня меню не повторюється. Воно розроблене відповідно рекомендацій Міністерства освіти України і затверджене у Кобеляцькій санітарно-епідеміологічній станції. Школярі отримують усі необхідні вітаміни. На перше їм дають борщ або різноманітні супи. На друге — каші, пюре, запіканки, макаронні вироби. Риба, м’ясні продукти (котлети, тефтелі, гуляш, биточки, салати) подаються окремо у спеціальних контейнерах. Також до раціону входять булочка, бутерброди з маслом і сиром, чай, сік чи какао. Діти — у захваті, після обідів вони лишаються ситими й задоволеними. До речі, коли привозять страви, то запах стоїть по школі такий, що мимоволі тече слинка.
Для приготування дитячих обідів підприємство найняло окремого кухара, який використовує спеціальний посуд. Продукти для шкільних обідів також зберігаються окремо від тих, із яких готують для працівників «Сільських традицій». Усе це мали змогу побачити на власні очі представники батьківського комітету та адміністрацій шкіл, які відвідали підприємство. Звісно, усі турбуються про харчування своєї дитини. Та побачене дуже вразило відвідувачів: чисте просторе приміщення, скрізь дуже охайно. На кухні розміщені холодильні камери, де зберігається м’ясо та риба, є окреме приміщення для круп. Сподобалось екскурсантам нове сучасне технологічне обладнання. Присутніх провели всіма приміщеннями, котрі мають відношення до кухні, аби ті на власні очі переконалися в дотриманні усіх санітарних норм. До речі, їх бездоганність підтвердила і Кобеляцька СЕС. Перевіряючі залишились задоволеними тим, що підприємство закупило на кожну школу окремі термоси, контейнери, промаркувало їх та виділило транспорт для розвозки обідів. Батьки одноголосно заявили: «Нас влаштовують умови, у яких готують страви. Діти приходять зі школи задоволені тим, що отримують якісне харчування. Говорять, що їм дають першу, другу і третю страви. Про харчування в школі тепер можна не хвилюватися, адже керівництво підприємства «Сільські традиції» розуміє відповідальність, яку воно взяло на себе.
Від імені учнівських та педагогічних колективів, усіх батьків учнів шкіл № 2, № 3 та № 4 висловлюємо подяку селищному голові Ірині Чорній, яка не стала осторонь проблеми харчування діток, керівникові підприємства «Сільські традиції» Ігорю Михайлюку, завідуючій виробництвом громадського харчування Світлані Ярошенко, кухарю, працівникам їдальні. Ми вдячні, що ви проявили турботу й бажання взяти на себе забезпечення гарячими сніданками учнів. Здоров’я вам, процвітання, успіхів у благодійних починаннях!
Та виявляється, не всі задоволені тим, що все добре. Окремо хочемо звернутися до так званих благодійників‑активістів словами прислів’я: «Не рий яму ближньому…». На жаль, ці горе-захисники здорового харчування зовсім байдужі до здоров’я школярів. Вони більше турбуються про амбітність, про те, що в них з-під носа вирвали дармовий шматок, та як найбільше накапостити підприємству. «Не з’їм, так хоч покусаю» — така їх логіка. Постає питання: що ж ви, нешановні, зробили для того, аби хоч чимось допомогти дітям–сиротам, із малозабезпечених сімей та інших пільгових категорій у забезпеченні харчування, проведенні свят та ранків, придбанні подарунків, канцприладдя, бібліотечного поповнення? Шкодите, протестуєте, пишете скрізь пасквілі, шукаєте неіснуючі проблеми, щоб підірвати авторитет молодого селищного голови, підприємства та шкіл загалом. Ми то добре розуміємо, у чому корінь зла…
Тільки-но «Сільські традиції» розпочали харчувати білицьких дітей, як у різні державні інстанції посипались доноси. Їх автори стверджують, що школярів у Біликах ледве не труять зіпсованим м’ясом та іншими неякісними продуктами. При цьому так звані активісти навіть не утруднюють себе перевіркою наведених фактів. Вони ні з меню не ознайомлювались, ні в шкільних їдальнях не бували. Усе, як у тій приказці: «Не знаю як, але не так». При цьому всі висловлені ними нісенітниці, а інколи — й відверту брехню, горе-активісти виправдовують боротьбою за чиїсь права, здоров’я, турботою про довкілля. Інколи хочеться запитати подібних «борців»: «Люди, а просто працювати, приносити користь собі та суспільству не пробували?» Здається, що таки не пробували. А потім ми дивуємося, чому так бідно живемо, чому Україна занепадає?..
Дуже сподіваємось, що хоча б у частини білицьких активістів вистачить здорового глузду зрозуміти, з ким і з чим потрібно боротися, а з ким співпрацювати й допомагати. Тобто, нарешті відділити мух від котлет. Ніхто ж не суперечить проти того, що владу і представників бізнесу потрібно контролювати, що за чисте довкілля і здоров’я дітей потрібно боротися. Але ж робити це необхідно із знанням справи, а головне — виважено. Ну, давайте позакриваємо всі підприємства в Україні, адже кожне з них несе навантаження на довкілля. Ну, давайте повкидаємо у сміттєві баки всіх чиновників, адже у кожного з них є недоброзичливці і незадоволені їх рішеннями. І що далі? Оці «борці» нагодують, побудують, приймуть правильні рішення, проведуть реформи? Ні. В історії людства такого ще не було.
Тому на закінчення ще раз дякуємо Ірині Чорній як селищному голові, а «Сільським традиціям» як благодійникам за харчування білицьких діток. І ще раз висловлюємо сподівання, що почуття здорового глузду переможе амбіції у «вічно невдоволених».
