Днями вихованці Кременчуцької виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області вшанували пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років.
Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ повинен осмислити своє минуле, тож після десятиліть мовчання, прийшов час говорити.
Скорботного дня говорили вихованці про те, що дізналися зі сторінок книг, почули з уст очевидців. Після перегляду відеороликів та записів спогадів очевидців тих страшних подій ніхто не залишився байдужим.
В класі тиша, кожний з юнаків знайшов в собі сили пройти хресною дорогою тих, хто був знесилений голодом…Цей захід став не просто поминальним актом, а й жестом покаяння та перестороги. Він увійшов в юнацькі серця тихою молитвою, очистив душі й думки від зла.
Юнаки не просто озирались в минуле, вони осмислювали, аналізували, робили висновки. Учні схилились в доземному поклоні перед жертвами страшного голодомору, вписавши їх назавжди в історію пам’яті.
