На цій же сторінці ви прочитаєте статтю про події на сесії Бутенківської сільської ради, де виник конфлікт після того, як частині присутніх не сподобалось, що місцевий громадський активіст Павло Гунжель проводив відеозйомку. У самому матеріалі про цю подію автор обмежився констатацією фактів і наведенням точок зору учасників конфлікту. А свої власні сентенції спеціально залишив для редакційної.
Отже, що ж, власне, сталося на сесії, хто правий і хто винуватий та які висновки можна зробити з усього цього.
З одного боку — в Україні є основний закон — Конституція, котра в своїй 34‑й статті гарантує кожному право на збір та розповсюдження інформації. Є ще й спеціальний Закон України «Про інформацію», котрий в статті 9 закріплює це право. А всі, хто прийшов на сесію, мітинг чи інше зібрання, мають знати, що однією своєю присутністю там уже дають мовчазну згоду на те, що їх будуть фотографувати чи знімати на відео. Не хочете потрапляти в об’єктив? Є простий і дуже дієвий вихід: не ходіть на сесії, не балотуйтесь на посади, не займайтеся іншою публічною діяльністю.
З іншого боку — кожна людина має право на невтручання в її приватне життя. У тому числі й на те, щоб її не фотографували і не знімали на відео. І коли спортінструктор Нестеренко голосно заявив, що не бажає, аби його фотографували, то Гунжель мав припинити зйомку. У всякому разі, так вимагає Цивільний Кодекс і пояснюють фахові юристи.
Та що головніше: Конституція чи Цивільний кодекс, право на свободу слова і думки чи приватний інтерес? Питання більше із розряду риторичних.
У цій історії ще один нюанс. Посадовці сільради говорять, що Гунжель подає необ’єктивну інформацію, навмисне замовчує досягнення влади й виставляє на перший план недоліки, проблеми і скандали. Так, напевне, доля істини в цьому твердженні є. Але хто вам сказав, шановні посадовці, що ваші критики й опоненти будуть керуватися виключно шляхетними інтересами служіння громаді і свободі слова? У законі і в Конституції про це не має жодного слова. Тому будьте готові, що і перекручуватимуть, і подаватимуть однобоко, і звертатимуть увагу виключно на ваші помилки й негатив.
Як із цим боротися? Можна, звичайно, прийняти рішення і зробити всі сесії закритими. Можна записати в регламенті, що зйомку мають право проводити виключно журналісти і ввести для них спеціальну акредитацію. Та все це — даремні зусилля. Усе це — до першого судового позову, який людина, котрій заборонили збирати інформацію, обов’язково виграє. Тому краще вести себе так, щоб навіть ваш найзатятіший критик і опонент не мав до чого причепитися.
А ще раджу подивитися фільм «Народ проти Ларрі Флінта». Там головний герой, алкоголік та наркоман, видавець скандального порножурналу «Хастлер» Ларрі Флінт довів своє право на свободу слова у Верховному суді США. І сказав геніальну фразу:
— Якщо Перша поправка захистить навіть такий шмат лайна як я, то вона захистить усіх вас. Адже я — найгірший випадок.
Так що, ідучи на сесію, посміхайтесь: вас знімають.
