19 лютого вихованці Кременчуцької виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні. Героїв, які 2 роки тому віддали своє життя за Україну, відстоюючи права і свободи людини, захищаючи ідеали демократії та європейський вибір українського народу.
Заходи провели з метою увічнення в пам’яті підлітків великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності.
Урок пам’яті «Мамо, не плач. Я повернусь весною» для вихованців провели представники центральної Кременчуцької бібліотеки ім. М. Горького для дорослих (абонімент): завідувач відділом Інна Хмелик, завідувач сектору української літератури Таміла Шпак, бібліотекар Наталя Ходова.
Фахівці нагадали юнакам хід подій Революції Гідності 2013-2014 років та її кульмінаційний момент – розстріл людей, чиї імена навічно закарбовані в скрижалі української історії й кого завжди пам'ятатимуть як Небесну Сотню, яка своїм життям заплатила за свободу для мільйонів українців і дала шанс збудувати нову демократичну правову державу. Поіменно згадали кременчужан, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській, полягли за честь, за волю, за право бути Українцями і за свою Батьківщину.
Вихованці переглянули документальні хроніки та світлини про молодих 18-ти річних юнаків та дорослих чоловіків – Героїв України, котрі, не жаліючи свого життя, виборювали свободу рідної землі. Прослухали патріотичні вірші: О. Проця «А сотню вже зустріли небеса…», Н. Мазур «Сум і весна», А. Любка «Я не був героєм і хотів лише жити», О. Кухарука «Материнська віра», О. Тичка «Тиша на майдані», І. Бурдянської «Заповіт нащадкам» та пісні Кузьми Скрябіна «Революція у вогні», Океана Ельзи «Ще мить», Анастасії Приходько «Мамо, у мене всього одне життя», присвячені подіям того часу. Цілковита тиша панувала під час віршованих присвят «Синові» та «Мамо, не плач…». В них відчувалися невимовний біль, смуток і скорбота.
Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучі запалили свічку і передали її вихованцям по колу.
Хвилиною мовчання присутні згадали Сотню, яка зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.
Гіркі події сьогодення не залишили байдужими жодне юнацьке серце.
