Нещодавно відбулася зустріч членів первинної ветеранської організації сільської громади, присвячена 30‑річному ювілею районної організації ветеранів. Близько 35 мешканців села відвідали цей захід. Програма заходу була побудована у формі спілкування за святковим столом.
Бабайківська первинна ветеранська організація об’єднує 558 ветеранів війни та праці, дітей війни, ветеранів військової служби. Кожна людина у ветеранській організації — це історія, доля, які відображають життя цілого покоління. Метою діяльності організації є привернути увагу владних структур до існуючих проблем життєзабезпечення літніх людей.
Бабайківський ветеранський осередок активно займається волонтерством. Це і постійна благодійна допомога армії, і поїздка у військовий госпіталь селища Черкаське з концертами.
На запрошення керівника ветеранів відгукнувся учасник АТО, місцевий житель Володимир Сумський, який поділився з присутніми спогадами. Його мама Олександра Агафонівна — відомий у громаді волонтер. Її благодійні передачі до зони АТО підтримали не одного солдата. На зустрічі ветеранів присутні вшанували пам’ять загиблих воїнів та померлих ветеранів‑пенсіонерів хвилиною мовчання. Учні старших класів під супровід пісні «Журавлі» у виконання Надії Кочерги поклали корзини квітів до Меморіального комплексу воїнів у центрі села та до меморіальної дошки загиблим землякам на сході країни Валерію Шмалію і Юрію Сагайдаку.
На зустрічі були пристуні легендарна особистість Михайло Нездійминога, Анатолій Литвин, сільський трудівник, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Поважним односельцям ветеранам Другої світової війни, колишнім педагогам Семену Куземі, Михайлу Нездійминозі, найстарішій жительці села Килині Строкач, якій влітку виповниться 102 роки, заслуженим працівникам сільського господарства Миколі Дрешпаку, Івану Сумському, Марії Покидюк (нагороджені орденом «Знак пошани») та багатьом іншим були присвячені пісні.
Клуб «Надвечір’я» був створений для односельчан, які з літами не втратили життєвого оптимізму, молодечого запалу. Учасникам клубу пісня будувати і жити допомагає, і тому вони залюбки співають і неодноразово стають переможцями пісенних фестивалів.
— Хтось із великих людей сказав: люди похилого віку — це не лише минуле, це досвід батьків. Не турбуватися про них — це все одно, що руйнувати будинок, у якому доведеться жити. Але ми, старше покоління, не втрачаємо оптимізму, не хилимося додолу від усіляких негараздів, ми — живемо, — підсумувала розмову Лідія Мацак.
