Під такою назвою у районній бібліотеці відбулася презентація творчості місцевих письменників-аматорів Марії Макаренко та Алли Мальченко.
На захід були запрошені рідні письменників, друзі, колеги, учасники ансамблю «Дівчата» клубу за інтересами «Надія».
На початку заходу ведучі-бібліотекарі розповіли про життя і творчість наших земляків. Були теплі виступи гостей, демонструвалися світлини з особистого архіву, звучали пісні у виконанні вокального ансамблю «Дівчата». Цікавими були розповіді самих жінок про те, як вони творчо розвивалися, що їх надихає у житті, які у них творчі плани.
Аллу Андріївну Мальченко у районі знають як громадську активістку. Усе своє життя Мальченко присвятила медицині. Працювала санітарним лікарем у місцевій санстанції. Займалася громадською роботою: була депутатом Царичанської селищної ради кількох скликань, головою районного комітету профспілки медичних працівників району. Зараз — ветеран праці, нагороджена знаком «Відмінник охорони здоров’я», голова територіальної організації ветеранів. Багато часу приділяє літературній діяльності. Член клубу за інтересами «Надія» при районному Будинку культури.
Народилася Алла Мальченко на Запоріжжі. Дитинство пройшло у Львівській області, а згодом доля занесла жінку до Царичанки. Алла Андріївна має двох доньок, внуків і правнуків. Алла Мальченко є автором п’яти збірок оповідань та нарисів про кращих людей селища і району: «Срібні струни душі» (2008 рік), «За покликом серця» (2010), «Не зрікайтеся минулого» (2013), «Цих днів не змовкне слава» (2013), «Щоб пам’ятали» (2016).
Світ поезії поповнився п’ятьма поетичними збірками нашої землячки Марії Макаренко: «Ми діти твої, Україно» (2009), «Лети, моя думо» (2011), «Світанкова веселка» (2013), «Сивочола пам’ять війни» (2015), «Люди не ангели» (2016). Їх авторка родом не з наших країв, але вже 50 років проживає на Приоріллі. Народилася самобутня поетеса на Галичині. Шкільні роки і юність пройшли на Кіровоградщині. Закінчила Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут. Працювала інструктором-технологом, інженером-будівельником, бухгалтером. Ветеран праці. Зараз — на заслуженому відпочинку. Має двох синів і прекрасних онуків. Писати почала ще в юнацькі роки, друкувалася в газетах «Приорільська правда», «Зоря», тижневику «ЕХО». Поетичні твори Марії Гнатівни пронизані духом патріотизму, любові до України, переживанням за долю рідного краю. А Україна для неї — це і «блакитні стрічки річок, а надто — Орелі», і «гора Калитва — символ, твій оберіг», і сини — гордість і надія Марії Гнатівни, і її земляки, сусіди. У житті Марії Макаренко, за її словами, ще багато творчих планів та ідей.
