До редакції прийшла жителька Кобеляк і попрохала оприлюднити на сторінках преси її історію. Точніше, навіть не історію, а життєву ситуацію, у яку потрапила її сім’я. І подякувати тим, хто їм допоміг.
Вікторія Захарченко одразу попередила, що її прохання буде не зовсім типовим. Адже вона хоче подякувати за роботу працівникам Кобеляцького відділу поліції. Жінка пояснила:
— Їх, поліцейських, як правило, критикують. Зізнаюся, що і я ставилася до них критично. Але ситуація, у яку потрапив мій син, і те, як спрацювали поліцейські, примусили мене переглянути свої погляди.
Вікторія розповіла, що кілька днів тому в її сина на пляжі, що в Кобеляках, поцупили мобільний телефон. Ситуація була типовою. Хлопець відпочивав у компанії ровесників. Телефон залишив у скутері. Коли зібрався їхати додому, то виявив, що його досить дорогий смартфон зник.
Повернувшись додому, одразу розповів про прикрий інцидент батькам. Вікторія Захарченко говорить, що вони дуже засмутилися. Адже не мають змоги постійно купляти дорогі мобільні телефони. Та, посумувавши, звернулися із заявою в поліцію. Жінка згадує:
— Чесно зізнаюся, я особисто не вірила в те, що поліцейські знайдуть телефон. Навіть не сподівалася, що його серйозно шукатимуть. Тим більше, що одразу заяву подати не змогла. Якісь там бюрократичні перепони були. Але наступного дня до нас приїхали поліцейські. Були вони на отій гарній машині, що недавно їм видали. Поговорили з нами, з сином, розпитали, хто з ним був, записали все у протокол і поїхали. І через кілька годин нам подзвонили з поліції. І повідомили, що знайшли телефон. Ми дуже зраділи. А син мені й каже: «От бачиш, мамо, а ти не вірила». Дійсно, не вірила. А тепер вірю. Таки шукають і знаходять. От ви, будь ласка, і напишіть, що сім’я Захарченко дякує співробітникам Кобеляцького відділу поліції за оперативність і професійність.
Із задоволенням виконуємо прохання жительки райцентру. Як кажуть, усе по факту. Зазвичай ми не друкуємо безкоштовні подяки за виконання службових обов’язків. Але у цьому випадку робимо виняток. Адже поліцейським дякують не часто. Не прийнято таке в нашому суспільстві.
