Уже протягом кількох тижнів в Україні тримається майже літня погода. А це означає, що мільйони українців, забувши про політику, власні та суспільні болячки і відпочинок, масово кинулися на свої городи, поспішаючи закопати в землю насіння і картоплю, щоб влітку та восени зібрати урожай. Звичайно ж, при цьому практично ніхто не замислюється над питанням, чи є сенс у всьому цьому. Бути чи не бути, садити картоплю чи ні? Це майже шекспірівське питання нікого не хвилює.
Серед працівників «ЕХО» більшість картоплю садять, включаючи і автора цих рядків. Але в мозку давно наростає підозра щодо адекватності власних дій. Адже результати цього бізнесу (бізнес — це справа, до речі, не обов’язково вигідна матеріально) примушують задуматися над економічною доцільністю вирощування картоплі на присадибній ділянці. Тим більше, що ціни на неї восени (кілька років поспіль) є досить низькими, що робить цей овоч доступним навіть для не надто заможних українців.
От саме ці сумніви і примусили перед початком посадкової кампанії взятися за ручку і калькулятор та й підрахувати собівартість вирощування картоплі на городі. Забігаючи наперед, мушу зізнатися, що отримані цифри вразили.
Отже, розпочнемо наші спільні підрахунки з потенційної урожайності картоплі з однієї «сотки» та її, знову ж, потенційної вартості восени 2018 року.
Будемо вважати, що восени картопля коштуватиме 7 гривень за кілограм. Тобто, бульба дещо подорожчає, у порівнянні з минулими роками. Хоча, чи це відбудеться в реальному житті — зовсім не факт. Так, наприкінці вересня минулого року, судячи з даних, наведених у традиційній «еховській» рубриці «Ціни на ринку», кілограм бульби коштував 5 гривень.
Та зупинимося на числі «сім». Це означає, що сто кілограмів картоплі восени обійдуться покупцеві у сімсот гривень. Саме стільки бульби з’їдає одна людина за рік (дехто їсть більше, дехто – менше). І саме сто кілограмів бульбоплодів можна зібрати з однієї «сотки» землі. Тут дехто може запротестувати і почати думати, що виростить кращий урожай. Хтось взагалі почитає книжку і заявить про 200–300 кілограмів із «сотки». Ну, голландці і по 700 збирають. Але не потрібно порівнювати ваші і їх технології та кліматичні умови. Потрібно чітко розуміти, що клімат центральної України, де ми з вами живемо, разюче відрізняється від голландського й данського і не вважається сприятливим для вирощування картоплі.
Далі про те, на чому саме ґрунтуються розрахунки щодо врожаю у сто кілограмів продуктової картоплі із «сотки». Розумні книги з технології вирощування пишуть, що на гектар іде 2–4 тонни посадкової бульби. Беремо середню цифру в три тонни (відповідно, у 30 кілограмів на «сотку»). Пристойним урожаєм серед городників‑аматорів вважається «один до п’яти». Тобто, посадили відро, зібрали п’ять. Виходить 150 кілограмів із «сотки». Але насправді продовольчої бульби буде значно менше. Відійде дрібна, гнила, щось зіпсується в процесі зимового зберігання, ще щось буде відведене під майбутню посадку. І в результаті залишаться оті сто кілограмів.
Тепер — про їх собівартість. Припустимо, що ви купили посадкову картоплю. Зараз вона на кобеляцькому ринку коштує від 6 до 10 гривень за кілограм. Беремо найнижчу ціну. Тридцять кілограмів множимо на шість гривень, отримуємо 180. Це — витрати на посадковий матеріал. Але є й інші.
Осіння оранка ґрунту — 40 гривень за «сотку».
Весняний обробіток землі мотоблоком. Зараз це задоволення коштує 50 гривень.
Вартість оренди. Беремо 10 гривень за «сотку». Разом — 100 гривень, закопаних у землю ще до посадки бульби.
Є ще добрива: 400 кілограмів нітроамофоски на гектар, на «сотку» піде 4 кілограми. Це — 48–50 гривень. Селітра навесні. Два кілограми (або 20 гривень).
Далі — засоби захисту рослин. Беремо не інтенсивну, а «дядьківську» технологію. Отже, мінімум препаратів за мінімальною ціною.
Протруйник «Матадор». Він коштує 65 гривень на 62 кілограми картоплі. Це — ще 38 гривень витрат.
Як правило, протруйники «не тримають» картоплю від колорадського жука до кінця вегетації. Так що доведеться ще мінімум один раз «бризкати» отрутохімікатами. Один з найдешевших варіантів — «Антиколорад» чи «Наповал». Це ще 5 гривень на «сотку».
Засоби від фітофторозу. Беремо недорогий мідьвмісний препарат і дорожчий та ефективніший «Ридоміл. Це ще 15 + 25 гривень. У сумі — сорок.
От, підрахувавши все це, виходимо на суму в 433 гривні витрат на те, щоб восени отримати сто кілограмів «їстівної» картоплі.
Але ж це ще не все. Зазвичай більшість українців не рахують ще одну складову витрат. А саме — власну працю й час. Хоча, це — головне. Це час, відведений нам для життя. І його, на жаль, не надто багато. А ми давайте порахуємо. За орієнтир візьмемо оплату праці у 25 гривень за годину. Зарплата не вражаюча, але реальна для України.
Будемо вважати, що «сотку» дві людини засадять картоплею за півгодини. Це — 25 гривень.
Прополка. Це — тричі по півтори години на одного працюючого. Ще 4,5 години або 112,5 гривні.
Бризкання». Двічі по 15 хвилин. Ще 12,5 гривні.
Вибирання бульби з ґрунту. Дві людини працюватимуть дві години. Ще 100 гривень.
Отже, до вже відомої суми в 433 гривні плюсуємо ще 250. Разом — 683 гривні витрат на «сотку». Це при ціні на ринку в сімсот гривень за сто кілограмів уже готової продовольчої картоплі. Економія «вражаюча», що й казати.
Якщо ж городник збирає із «сотки» урожай не «один до п’яти», а «один до трьох» чи навіть менше, то виходить, що він не відшкодовує навіть фінансових витрат, не кажучи про витрати свого часу.
Звичайно, витратна частина може бути і значно меншою. Скажімо, біличани, які вирощують картоплю на колишніх відстійниках цукрового заводу, не вносять добрив. Можна зекономити і на оранці та засобах захисту рослин. Можна й посадкову картоплю не купляти. Але ж ніхто не рахує ще й бензин, який потрібно «спалити», щоб кілька разів з’їздити на город. А це – ще гривень 250-300. Але тоді потрібно подумати й про те, чи коштуватиме восени картопля 7 гривень за кілограм. У будь-якому разі, вибір — за вами. Висновок робіть самі. Я — уже зробив.
