Кілька днів тому говорив зі своїм товаришем на тему спокуси. Ні, у цьому випадку мова не йде про якісь сексуальні стосунки, їжу чи інші всім відомі й зрозумілі речі. Говорили про політику. На тему, яку щодня обговорюють на кухнях, робочих місцях, у громадському транспорті. Думаю, що не помилюся, стверджуючи, що більшість українців дружно клянуть діючу владу (як виконавчу, так і законодавчу гілки). Кажуть приблизно таке:
— Усі вони там падлюки, усіх їх потрібно підірвати вибухівкою, розстріляти, перевішати…
І так далі, і тому подібне. Список покарань для вітчизняних «властьімущих» можна продовжити.
А ми з товаришем задалися трішки іншими запитаннями.
Як так виходить, що у владу в країні потрапляють виключно падлюки? Це — якщо вірити розмовам пересічних українців. Невже серед усіх депутатів Верховної Ради, серед усіх міністрів, серед усіх п’ятьох Президентів не було жодної порядної людини? І чому так сталося? І як змінити ситуацію?
А ще ми з товаришем вирішили трішки пофантазувати. І уявили, що його чи мене якимось дивом обрали до українського парламенту. І ось приходимо ми, керовані виключно благими намірами, до залу Верховної Ради. І думки в нас лише про те, як покращити ситуацію в державі, як зробити країну та українців заможними й сильними.
А нам «з порогу» — мільйон. І не гривень, а штатівських «рублів». І кажуть: «Це ще не все».
І от виникає спокуса: взяти мільйон, два, три доларів і на все життя себе забезпечити безбідним існуванням чи залишитися чесною і порядною, але відносно бідною, людиною?
А в цей час мене, тебе чи іншого обранця вже клянуть. І вважають падлюкою.
Ви впевнені, що не піддастеся спокусі? Тим більше, що ви вже автоматично зараховані до падлюк.
Ви впевнені, що зможете бути чесним поліцейським, коли більшість оточуючих твердять: «Менти – козли»?
Ви залишитесь непідкупним лікарем, котрий живе на одну зарплату, коли всі говорять, що медики лише в кишені пацієнтам дивляться?
Я особисто не вважаю, що у сьогоднішній Україні в усіх гілках влади, включаючи міністрів, чиновників, депутатів, поліцейських, суддів, прокурорів, працюють виключно високопрофесійні й високоморальні люди. Але ж… Усі вони є частиною суспільства, його «зрізом». Так що, у суспільстві до влади приходять виключно «хворі»? Чи, можливо, саме суспільство хворіє?
Нікому не докоряю. Мета цього тексту, як і більшості інших, — спонукати замислитись і покопатися в собі. Адже без нас (без кожного з нас) не було б «хворих» Президентів, депутатів і поліцейських. І далеко не всі вони «хворі» на падлючність.
Висновки робіть самі. У тому числі, і з приводу спокуси. Не піддастеся? Чи вам просто не пощастило?
