Сьогодні — трішки позитиву. Його, позитиву, у нашому із вами повсякденному житті, у принципі, вистачає. У всіх нас кожного дня, місяця, року буває щось хороше, приємне. Народження дитини, шлюб, зустріч із старим другом, просто гарне самопочуття і вдалий день. Усе це є. І ніякі катаклізми у світі, суспільстві, на роботі не можуть у такі моменти завадити гарному настрою.
У житті нашого суспільства хорошого ще надто мало. Країна хворіє, хворіємо і ми разом з нею. Зростання цін, малозрозумілі реформи, корупція, жахливий стан доріг, неефективність політиків і всієї державної бюрократичної системи — усе це теж є.
Але є і невеличкі позитивні моменти. Про них теж потрібно знати.
У минулому номері «ЕХО» були розміщені дві різні за змістом публікації. У одній, під назвою «Зображення кобеляцького «Кузьми» пообіцяли зняти» (№39 (784) від 27.09.2018), мова йшла про використання фото покійного українського музиканта Андрія Кузьменка для реклами ритуальних послуг. Ми написали про те, що мама артиста вимагає від всіх власників похоронних бюро та фірм, що продають надмогильні пам’ятники, припинити подібну практику. Вона вважає неприпустимим таке використання пам’яті про її знаменитого сина.
У іншій публікації, що мала назву «Так кому вигідне випилювання лісопосадок?» (№39 (784) від 27.09.2018), ішла мова про сумнівні схеми, що використовують для узаконення вирубки дерев у лісопосадках. Зокрема, було написано, що підприємець, який займається бізнесом із заготівлі деревини, заключив договір з агрофірмою «Добробут».
Що об’єднує згадані статті? У принципі, ні власник фірми, що виготовляє і продає надмогильні пам’ятники, ні агрофірма «Добробут» українське законодавство не порушили. І ці аспекти діяльності їм нічим не загрожували. Ні прокуратура, ні поліція, ні суд навряд чи змогли б на них вплинути. Але ж…
Уже наступного дня після виходу газети у світ відбулися деякі події. А саме: зображення Андрія Кузьменка зникло із надмогильного пам’ятника. Його зняли.До редакції зателефонував заступник гендиректора агрофірми «Добробут» Анатолій Таранушич і повідомив, що юристи підприємства готують додаткову угоду про припинення співпраці з підприємцем, який вирубував дерева в посадках.
Як на мене, це свідчить про те, що в обох випадках фігуранти публікацій подумали про свою репутацію. Так, вони нічого не порушили, їх немає за що карати. Але в першому випадку бізнесмен зважив на прохання матері, чий син загинув, у другому — фірма вирішила вийти з угоди, яка може кинути тінь на її репутацію.
Хтось скаже — так вони ж просто вчинили по-людськи. Саме так. Але ж і репутація буває лише в людей. Але, на жаль, далеко не всі турбуються про її чистоту.
Трішки раніше в «ЕХО» та соцмережах друкувалась серія матеріалів про незаконне видобування корисних копалин у Кобеляцькому районі. Почав цю кампанію депутат Бутенківської громади Павло Гунжель. Його підтримали інші громадські активісти, долучилися журналісти. І теж був досягнутий результат: видобуток глини і піску припинили.
Так, усе це є нормою в здоровому суспільстві. Нормою є те, що репутація дорожча за гроші, що мораль у бізнесі існує, що на публікації у пресі і виступи громадськості потрібно адекватно реагувати, що чиновники чи політики, замішані у скандалах, добровільно йдуть у відставку. Але ми, на жаль, відвикли від норми, надто рідко таке буває.
Так, усі три наведені випадки не є якимись величезними звитягами чи досягненнями. Їх можна назвати дрібницями. Але все велике складається із дрібниць.
Усе це — малесенькі, мікроскопічні кроки до того, щоб в Україні, нарешті, сформувалося громадянське суспільство, з’явилися політики, відповідальні перед своїми виборцями і сумлінням, засоби масової інформації дійсно стали «четвертою владою». Так, до бажаного результату ще надто далеко. І на сьогоднішній день він взагалі здається нездійсненним. Але якщо не йти, якщо зневіритись, махнути на все і на всіх рукою, то його, позитивного результату, таки не буде. Так що, рухаємось.
