Цьогорічна зима видалася дещо нетиповою. За останні п’ять-шість років ми вже звикли до того, що взимку іде дощ, а від’ємні температури тримаються не довше двох місяців. Та й то, далеко не щодня. Це в минулому столітті, особливо в його середині, зимова погода трималася із грудня і майже до квітня. А сніговий покрив на полях і на вулицях сягав метра. А потім на очах почали відбуватися швидкі кліматичні зміни. Бували зими, коли сніг сприймався ледве не як диво.
Та зима 2018–2019 років приготувала нам сюрприз. Рясні зимові опади стали своєрідним тестом для чисельних шляхових служб і комунальників. Читачі «ЕХО» ще повинні пам’ятати, який транспортний колапс пережила Полтавщина після першого снігопаду. Тоді на трасі Р-52, яка, зокрема, проходить територією і Кобеляцького району, утворилися багатокілометрові «корки». І водіям доводилося по 10–12 годин сидіти в автомобілях на засніженій трасі. У Кобеляцькому районі такого жаху не було. Але кільком автомобілістам таки довелося покинути своїх «сталевих коней» на узбіччях доріг. Особливо актуально це було для людей, які того дня їхали в Білики. Тоді роботу шляхових служб та керівництва області піддали буквально нищівній критиці. Напевне, була гостра розмова і «наверху», у Кабміні.
І, що є досить дивним для сучасної України, влада і шляховики зробили правильні висновки. У всякому випадку, після першого снігопаду були й інші, не менш потужні, але ситуація на автошляхах помітно покращилася. Автору цих рядків довелося 23 січня, коли теж падав рясний сніг і дув сильний вітер, їхати в село Бутенки. Повинен відзначити, що траса Р-52 була ледве не в зразковому стані. Місцями машина рухалася по чистому асфальтному покриттю. Дорогу на Білики теж досить швидко привели до проїзного стану. Щоправда, уже в наступні вихідні під дією вітру на ній швиденько утворилися снігові перемети. Але «корок» в районі Ліщинівки вже не фіксували. За п’ятибальною системою, роботу шляховиків можна було оцінити на «трієчку».
А ось Кобеляки… У останні кілька тижнів достатньо було вийти із фотоапаратом чи й без нього на вулиці райцентру, як ледве не кожен другий пішохід чи пасажир починали говорити:
— Та напишіть же про це. Дороги не чищені, у льоду. Тротуарами ходити неможливо. Куди ж та влада дивиться?».
Дійсно, дороги, не кажучи вже про тротуари, у Кобеляках, «обличчі» району, перебувають у стані, далекому від ідеального. Це — м’яко кажучи.
Ні, казати, що комунальні служби не справилися зі своїми завданнями із забезпечення життєдіяльності Кобеляк, було б явним перебільшенням. Дороги ж таки чистили. І їздити ними можна. Небезпечно, але можна. Як і ходити по тротуарах. Та й взагалі, пред’являти претензії трактористам та двірникам «Міської сервісної служби» було б несправедливо. Люди трудилися і трудяться буквально вдень і вночі. Але вони не роботи і не можуть махати лопатами по 24 години на добу і без вихідних. А існуючої кількості зношеної техніки елементарно не вистачає для того, щоб оперативно і якісно розчистити від снігу сотню кілометрів кобеляцьких вулиць.
Окрім того, вона, та техніка, нездатна очищати більшість міських тротуарів. Саме тому по центральній вулиці Шевченка до поліклініки і лікарні кобелячанам і гостям міста доводиться йти такими собі «козячими стежками», протоптаними в снігу самими пішоходами. Комунальники на зауваження щодо подібного неподобства пояснюють, що їх трактор просто не може розміститися на тротуарі.
От саме через це, через дві названі вище причини, стан доріг і тротуарів у райцентрі можна оцінити хіба що на «двієчку з плюсиком». І нагадати про головне, доки, як кажуть у народі, «зашпори не відійшли», доки ще «свіжі» емоції, що виникають після руху засніженими і обледенілими міськими вулицями. Адже, як свідчить досвід, українці у своєму житті більше керуються емоціями, аніж раціо.
У кількох попередніх номерах «ЕХО» редакція вже розповідала про деякі місцеві особливості розтринькування, ой, вибачте, використання бюджетних коштів у Кобеляках. Писали ми про це і протягом усіх трьох років, коли народні гроші використовує одна-єдина людина. Мова йде про нинішнього міського голову Олександра Копельця.
Так от, безпристрасні і неупереджені цифри і факти свідчать про те, що протягом трьох років у місті Кобеляки не існує проблем з фінансуванням лише одного інфраструктурного об’єкта, якщо його можна так назвати. Це — міська футбольна команда. Також за всі три роки роботи нинішнього керівника можна назвати лише один-єдиний проект, який видався повністю вдалим. Це — благоустрій, проведений у колись занедбаному парку Центральний. Так, це — стовідсоткове влучення і в плані іміджу влади, і в плані економіки. Благоустрій обійшовся бюджету порівняно недорого. Не є дуже вартісною і утримання парку в нормальному стані. Ну й звичайно, що є головним результатом, жителі міста отримали місце, де можуть комфортно і безпечно відпочивати зі своїми дітьми.
У принципі, на цьому перелік успіхів і досягнень практично закінчується. Звичайно, можна назвати ще об’єкт під назвою «Екопарк», що на околиці райцентру. Але це, якщо не зважати на витрати, які щоденно і протягом багатьох років будуть нести кобелячани. Адже тваринки, які там живуть, як і співробітники комунального підприємства грошей потребують постійно. Одні елементарно хочуть їсти, іншим потрібно платити зарплату.
Між тим, капіталовкладення в оновлення міського водогону, матеріально-технічної бази комунальних підприємств фактично рівні нулю.
Отже, якщо підводити своєрідний проміжний підсумок діяльності кобеляцького міського голови, то стає очевидним, що міські гроші, в основному, вкладаються у розваги — парки, феєрверки, концерти, медальки. Словосполучення «діяльність міської влади» не вжите в цьому реченні зовсім не випадково. Адже в Кобеляках нині немає ніякої іншої влади, окрім міського голови. Значення виконкому і всього депутатського корпусу, як і вкладення у розвиток міської інфраструктури, дорівнює нулю. Вони абсолютно нічого не вирішують, а лише легітимізують усі одноосібні рішення міського голови. Можна не претендувати на статус Ванги, щоб прогнозувати відсутність адекватних висновків і з снігового колапсу, який пережили Кобеляки. Дійсно, навіщо за 250 тисяч гривень купляти новий трактор для розчищення тротуарів, коли можна виділити мільйон на футбол і газету. Пішоходи якось перетопчуться. Та й скільки тієї зими?
Хтось може не погодитися із останнім твердженням і сказати, що нова техніка для комунальників таки потрібна. Але це сьогодні. А завтра… Сніг розтане, зашпори відійдуть. І знову профутболимо мільйон.
А як створять громаду і бюджет Кобеляк зросте до 60–70 мільйонів гривень, отоді й заживемо. Тоді за ФК «Кобеляки» навіть запрошені легіонери із Африки гратимуть.
