Дві жительки Кобеляцького району, обурені діями співробітників місцевого райвідділу поліції, написали на них скарги у всі можливі інстанції. І розповіли про це редакції.
До редакції звернулися одразу дві молоді жінки. Одна з них — Сюзанна Кочарян — живе в Біликах. Оксана Ващенко — кобелячанка. У будинках, де вони проживають, днями були проведені санкціоновані судом обшуки. Обидві жінки обурені як діями поліцейських, так і рішенням судді Тесленко, яка, на їх думку, безпідставно санкціонувала обшуки.
Ващенко і Кочарян написали скарги в Генеральну, обласну та місцеву прокуратури, обласне управління Нацполіції, Державне бюро розслідувань та подзвонили на урядову «гарячу лінію». Окрім того, вони вирішили розповісти свої історії і журналістам. Жінки налаштовані дуже рішуче. Вони вважають, що поліцейські грубо порушили їх та їх неповнолітніх дітей права і будуть вимагати, аби правоохоронців покарали. Сюзанна Кочарян наголосила:
— Доганами вони не відбудуться. Я вимагатиму, аби частину із них вигнали з роботи. А потім ще й до суду із позовом звернуся. Адже постраждала моя репутація. На мене сусіди дивляться, як на якогось злочинця. По селу пішли чутки, що в мене під двором дві доби автоматники стояли. А я є законнослухняною громадянкою. У мене мала дитина. І я нікому не дозволю наді мною знущатися, як це робили місцеві поліцейські.
Оксана Ващенко додала:
— Коли прийдуть проситися, запрошу «ЕХО» і на камеру скажу все, що я про них (редакція — поліцейських) думаю. А думаю дуже погано.
Шукали телефони і все нюхали
Спочатку свою історію розповіла Сюзанна Кочарян. У неї обшук розпочався о сьомій годині ранку 22 травня.
Жінка говорить:
— Близько сьомої ранку мені у двері подзвонили. Я живу в Біликах. Я на той момент спала. Відкрила двері. Побачила поліцейського Олександра Логвиненка, якого знаю особисто. Я йому одразу зробила зауваження з приводу такого раннього візиту. У мене дитині два роки, вона в такий час спить. Логвиненко попросив мене вийти за ворота. Я вийшла. Там стояли шестеро поліцейських і ще двоє цивільних. Цивільні то були свідки. Від одного з них тхнуло перегаром. Поліцейські сказали, що то були випадкові перехожі. Але це неправда. Вони тих свідків із собою привезли. Усіх поліцейських я не знаю. Знаю лише Логвиненка, Васюту і слідчого Лукича. До речі, адекватно себе поводили лише Лукич і Логвиненко. Вони потім вибачилися. Усі інші — хами. А Васюта, той під час обшуку і в брудній білизні порпався. Там, видно, планшети і мобільні телефони ховають.
Сюзанна розповіла, що поліцейські зачитали їй ухвалу на обшук, видану суддею Тетяною Тесленко. Повідомили про її права. Усе це тривало сорок хвилин. На той момент дитина в будинку прокинулася і почала плакати. Жінка продовжила свою розповідь:
— Згідно із ухвалою суду, вони шукали мобільні телефони і планшети, викрадені в одного з кобеляцьких підприємців 14 квітня 2019 року. Яке я до цього маю відношення, до цього часу не розумію. Згідно із ухвалою, у будинку проживаю я та Олександр Бігун. Насправді він, Олександр, там не проживає. Там живу я, мій брат і двохрічний син. Про сина в ухвалі не було жодного слова. До речі, наступного дня я пішла в Білицьку селищну раду і запитала, на якій підставі поліцейським видали довідку про те, що в будинку проживає Бігун. Мені не знали, що казати. Потім зізналися, що до них прийшли поліцейські і сказали видати таку довідку. Це що, завтра в селищну раду прийдуть інші поліцейські і скажуть видати довідку, що в моєму будинку живуть одинадцять рецидивістів? І рада видасть? Я попросила депутата провести обстеження мого будинку і отримала іншу довідку про те, хто там дійсно живе. Мені довго не давали можливості подзвонити. Зрештою, дозволили. Першим, до кого я подзвонила, був Бігун. Я йому одразу виказала претензії. Що це відбувається, що через нього в мене будинок перевертають. А він сказав, що в нього вдома такий же обшук проводять. І взагалі, до чого я до Бігуна? Я із ним дійсно колись проживала. Але це було давно.
Сюзанна повідомила, що поліцейські почали вимагали в неї пред’явити документи на всю електронну техніку, що знаходилася у домі. І наголосила:
— Це що, я на кожну річ, придбану десять років тому, квитанцію зберігати повинна? А як же презумпція невинуватості? У нас що, уже Конституцію відмінили? Схоже, що для кобеляцького райвідділу і Конституція, і закони не діють. Це добре, що я таки знайшла документи на більшість техніки. Не знайшла на планшет покійного батька. І ту річ забрали. Потім сказали, що потрібно поїхати до іншого будинку. Я відмовилася. Тоді сказали, що будуть там вибивати двері. Довелося їхати. Там теж нічого не знайшли.
Кочарян наголошує, що поліцейські, зрозумівши, що викрадених речей у домі немає, почали шукати наркотики. Вони нюхали і пробували на смак будь-яку речовину рослинного походження, заглядали в тюбики з-під косметики. Жінка сміється:
— Це де крадені планшети, у баночки з-під кремів ховають?
Закінчуючи свою розповідь, Сюзанна підкреслила:
— У мене немає особливих претензій лише до Лукича та Логвиненка. Окрему скаргу я написала на слідчого Руслану Потапенко. На мою думку, вона взагалі сфабрикувала клопотання про обшук, не маючи для цього ніяких підстав.
Обіцяли застрелити собаку
До Оксани Ващенко із обшуком прийшли о шостій ранку. Жінка розповідає:
— Я прийшла додому із роботи близько п’ятої години. Двері в будинок були не зачинені. У нас на кутку взагалі люди двері не зачиняють. Раптом чую, дикий крик. Відчинені двері вибивають. У них вломлюються люди в масках. Моя дитина проснулася. У будинку був Ярослав Варич. Його завалили, скрутили і зв’язали шнурком руки. Восьмирічну дитину і нашу собаку дві години тримали в зачиненій кімнаті. А вони ще й погрожували. Казали, що застрелять собаку, якщо буде гавкати. Мені потім дитина розповіла, що найбільше злякалася того, що вб’ють собаку. У дитини є проблеми із серцем. Як і в бабусі, з якою я живу. Слава Богу, нікому не стало зле, адже телефон у мене забрали і можливості подзвонити не давали.
За словами Оксани, у її будинку теж нічого незаконного не знайшли. Лише у Варича, якому, за словами жінки, тесаком порізали руки, вилучили пістолет травматичної дії, на який є офіційний дозвіл. Потім чоловіка без його згоди забрали до райвідділу.
Оксана Ващенко резюмувала:
— Знаєте, що мене найбільше добиває? Те, що поліцейські постійно брешуть. У тому числі, у пресі. Пишуть про операцію «Зброя і вибухівка». А шукають планшети і ноутбуки. Пишуть, що в раніше судимого вилучили зброю, яка перебуває в розшуку. А я знаю, що в того чоловіка забрали рушницю, на яку в нього є офіційний дозвіл. Брехня на брехні. Це вони так людям очі замилюють, ніби із злочинністю борються. А самі займаються тим, що називається «безпрєдєл». Ну та нічого. Це їм не минеться. До Зеленського, якщо потрібно буде, дійдемо.
Обидві жінки розказали, що інформацію про незаконні, на їх думку, дії поліцейських під час особистого прийому громадян донесли до керівника Управління Нацполіції в Полтавській області Андрія Замахіна.
