Люди, які в минулому році йшли на вибори під умовним девізом «Хоч поржем», уже мають починати отримувати задоволення. «Ржати» вже є з чого. Хоча все частіше доводиться бачити непідробний сум в очах людей, які в щедрому на вибори 2019‑му році свято вірили в те, що вони когось там «зроблять» разом. А дехто хутко почав забувати, за кого ж голосував.
Минулого тижня, перебуваючи на лікуванні в Полтавській обласній лікарні, мав розмову з одним із таких забувак. Чоловік із Миргородського району під час чергової розмови між хворими «за політику» все ніяк не міг пригадати, за яку ж партію чи кандидата він голосував. Довелось йому нагадувати, давши підказку «Якщо не пам’ятаєте, значить за «Слугу народу» голосували. Це був тоді стереотипний варіант: навесні — за Голобородька-Зеленського, влітку — за «слугу». А прізвище, біографія, досягнення, відгуки тих, хто знає кандидата — це неважливо. Важливо, щоб був із правильної партії. Її, тієї партії, щоправда, і до цього часу в реальному житті не існує. Але це теж не дуже важливо. Технології «рулять». І описуючи перед виборами ті технології, автор цієї статті чітко усвідомлював, що ніхто «методички» СБУ, на які були зроблені посилання, не читатиме, мозок свій не обтяжуватиме. Головне ж — Пороха скинути, і заживемо.
Зажили. Ржемо. Насправді ж, усе те, що нині відбувається в українській політиці і владі, як її невід’ємній частині, є явищем закономірним і прогнозованим. Деградує суспільство, а з ним деградує і влада. І чогось іншого від «п’яної матросні», яка нині увірвалася на владний Олімп, годі було й очікувати.
Пам’ятаєте, як століття тому п’яна матросня захопила владу в Російській імперії? Хто був ніким, враз став усім. Ну й почалося. Щоправда, тоді більше плакали, аніж сміялися.
Нинішні, по великому рахунку, навіть на визначення «п’яна матросня» не заслужили. Матроси, які штурмували Зимовий палац у Петербурзі, ще хоча б чимось ризикували. Міг якийсь деморалізований юнкер із гвинтівки шмальнути і вбити чи поранити. А нинішні чим ризикують? Ну не виберуть наступного разу, та й по тому. Буде, що згадати і над чим «поржати».
Тому «перли» від юного «матроса» Жені Бригаря про варіант із продажем собаки особливо не дивують. Йому навіть позаздрити можна, така несподівана слава на голову звалилася. Хто його знав, того Женю? Та ніхто. А тут вся Україна про його існування дізналася і на якийсь тиждень чоловік став медійною «зіркою» номер один.
А через тиждень з’являться нові «зірки». От давайте пригадаємо хоча б початок цього року. Минув якийсь місяць, а вже скільки «перлів». То Прем’єра Гончарука записують і викладають на загал його роздуми про порожнечу в голові шефа, то міністерша, чи як її там назвати, плачеться, що не уявляє життя на 36 тисяч гривень у місяць. Ну, а на десерт Женя «виперлив». Для «95‑го кварталу» роботи — не початий край.
І це ж іще не кінець, це лише початок. Ось невдовзі почнуть «виперлювати» «матроси» на місцях. Адже всіх нинішніх голів облдержадімінстрацій, не кажучи вже про чиновників рангом нижче, теж в основному по оголошеннях понабирали. І можу битися об заклад, що невдовзі вже вони почнуть чудити. Адже робити їм більше нічого. Та нічого іншого вони, швидше за все, робити й не вміють.
Цікавий, до речі, пост нещодавно прочитав у мережі. На підтримку головного «матроса». Мовляв, Володимир Олександрович хороший, він старається. Але «на місцях» йому заважають працювати, давайте поміняємо людей і там. Це кого, хочеться запитати? Так давайте взагалі весь народ поміняємо. А то Володимир Олександрович старається, а «на місцях» йому люди заважають. Так виселіть їх до бісової матері, і все налагодиться. Хоча чого виселяти, вони й самі успішно виїжджають.
І от, що тут робити? І хто винен у тому, що у владу прийшла купа недорікуватих бевзів? Чи винен Зеленський? Звичайно, винен. Аби не він, ті депутати Жені та міністерки Ані так би й займалися невідомо чим. Чи була б із них користь суспільству в минулому житті, невідомо, але, по меншій мірі, не шкодили б і людей не дратували б.
Взагалі, зараз «зелені» швидесенько почали пожинати плоди посіяного ними ж. Бумеранг оперативно повернувся. Вони виграли вибори за допомогою маніпулятивних технологій — «телєвізора», соцмереж, блогерів та інших елементів навіювання, зараз усе це по повній працює проти них. А там і «таваріщ Аваков» як почує, що вітер по новому повіяв, то і його доблесні «нацдружинники» на вулиці вийдуть. У минулому році вони свинями кидалися, у цьому — в тренді будуть собаки. До речі, думаю, ви хоча б це помітили — як хутко щезли, точніше, притихли всі оті непримиренні борці з ненависним режимом Порошенка. Нікуди вони не щезли. Просто команди ще не було. А буде, і вийдуть, і почнуть боротися з ненавасним режимом Зеленського.
А що робити? Та думати. Скільки разів було сказано і написано, що думати — корисно для здоров’я і свого майбутнього. А як забуваєте, то записуйте. Ну було ж все це, було. Скільки ж іще разів потрібно українців «розвести», щоб вони думати почали. А потім — «Що робити?» і «Хто винен?».
Та навіть не Зеленський у чомусь винен, хоча він повністю несе відповідальність за всіх без виключення представників, усі без виключення гілки влади. Така вже в Україні унікальна ситуація склалася, що у владі одні «зелені». А хто його, Володимира Олександровича, і «п’яну матросню» в ту владу привів? І перестаньте «забувати», за кого голосували. Це вже навіть не смішно.
