15 хвилин до хеппі–енду

15 хвилин до хеппі–енду

На Вайбер надійшли дві фотографії. На обох — малесенькі цуценята. На одній вони гризуть шматок хліба в густій траві, на другій — п’ють молоко із миски.

Пізніше автор фото передзвонив і розповів типову історію початку життя двох маленьких живих створінь. Історія з поганим початком, але обнадійливим продовженням.

Цуценят побачили в траві на березі річки Кобелячок. Чоловік, який їх знайшов і сфотографував, розповідає:

— Іду вздовж річки. Раптом чую, щось скавчить. Зупинився. А вони з трави до мене біжать. Я їм шматок булки кинув, їдять, аж давляться. Хоча їм  би ще мамкине молоко. Але ж голод — не тітка.

Зрозуміло, що цуценят хтось вивіз на берег. Зрозуміло, що вони були фактично приречені на загибель. Їх або загризли б до смерті кліщі, або цуценята сконали б від голоду.

Потрібно було рятувати тваринок. За словами чоловіка, який розповів цю історію, він не мав змоги в той момент залишити цуценят у себе вдома. Подзвонив товаришу. Той приїхав на своєму автомобілі. Привіз молока. Почали думати, що робити далі. Товариш зателефонував знайомому фермеру. Запропонував прилаштувати цуценят у того в господарстві. Фермер погодився.

Від початку подій до хеппі-енду минуло п’ятнадцять хвилин. Два життя були врятовані.

Учасник цієї історії попросив про неї написати. Пояснив:

— Не називайте мене. Не потрібно називати ні мого товариша, ні фермера, який погодився утримувати цуценят. Ми не для задоволення власного его це зробили. І розповідаю я це не для цього. Просто дуже хочу, щоб люди зрозуміли — зробити хорошу справу дуже просто, це не займає ні багато часу, не потребує надзусиль. Просто потрібно трішечки напружитись, трішечки подумати і зробити. А ви ж самі прекрасно знаєте, скількох цуценят, кошенят та інших маленьких тваринок щороку викидають, підкидають, вивозять, топлять. І роблять це не якісь злі демони, садисти чи маніяки. Роблять зло звичайні, прості, навіть добрі люди. Привела собака цуценят, і люди не знають, що з ними робити. І йдуть по шляху найменшого спротиву. А потрібно лише витратити п’ятнадцять хвилин. Комусь подзвонити, комусь запропонувати. Та просто потримати їх у себе кілька днів і дати оголошення в газету. Завжди знайдуться люди, яким потрібні оті нещасні цуценята чи кошенята. П’ятнадцять хвилин — і сумління буде чистим. І зла в цьому світі поменшає.

Можу підтвердити. Сам кілька разів отак прилаштовував своїх або приблудних цуценят. Як не дивно, а попит навіть перевищував мою пропозицію. І навіть якщо це займало не п’ятнадцять хвилин часу, а п’ятнадцять днів… Хіба це багато?

Отака простенька історія. Зробити добру справу таки просто.



23 квітня, 09:31 | Полтавщина | Редакційна
1. Dana77 / 23 квітня, 11:10
Браво! Браво! Браво! Побільше б такої інформації у нашому скаженому, нерідко жорстокому житті. Сподіваюсь, цуценята виростуть і вірно служитимуть фермеру, а господар ніколи не пожалкує, що врятував два крихітних беззахисних життя. А тому, хто викинув їх на берег, колись воздасться, Бог все бачить...
Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном



Завантажуємо курс валют

Зачекайте, йде завантаження...

Логін:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації