Днями колега по журналістському цеху Наталія Пузина надрукувала в себе на сторінці у Фб пост про те, як ледве не «розбагатіла». Із нею зв’язалася абсолютно незнайома їй людина і запропонувала стати спадкоємицею просто шалених, як для звичайного українця, грошей. Щось там сім із лишком мільйонів у дуже твердій валюті.
Одразу пригадав історію із власного життя. Було це ще в часи, коли люди спілкувалися між собою при допомозі паперових, а не електронних листів.
Приїжджаємо в гості до мами дружини. А вона нас зустрічає дуже обурена і схвильована одночасно. І починає карати за безалаберність. Мовляв, хіба ж можна отак недбало до грошей ставитися.
Починаємо виясняти, що ж сталося. І теща показує листа, якого знайшла в купі паперу, котрий ми їй привезли, щоб пічку розтоплювала. А там написано, що ми виграли якийсь дорогий автомобіль.
От теща і виказала:
— Що ж ви оце, діти, творите! Вам таке багатство в руки потрапило, а ви його в мотлох викидаєте.
Посміялися. Потім пояснили, що просто не могли нічого виграти. І не тому, що нещасливі. А тому, що не граємо в такі ігри. Та ще й розповіли про, по меншій мірі, десяток знайомих чи родичів, котрі теж «вигравали» подібні призи. Спочатку всі раділи і планували, що робитимуть із грошима або дорогим авто. А потім — соромливо мовчали, намагаючись не згадувати історію із шаленим виграшем.
Так і в історії, котру оприлюднила Наталія Василівна. Їх, таких історій, — тисячі. Їй написав «адвокат» загиблого англійця, ще комусь — смертельно хворий француз, дуже часто пишуть представники нігерійських принців або й самі принци. І всі пропонують мільйони, якщо не десятки мільйонів доларів.
І нібито всі вже все знають про подібні методи обману. Як і про те, що в кращому випадку їм запропонують перед отриманням супердорогого автомобіля чи величезного грошового призу придбати набір каструль або сковорідок. А в гіршому — видурять пару-трійку сотень вже своїх «кровних» доларів.
Але ж «ведуться». Жадібність, вона така. Засліплює і затьмарює розум.
Щиро сподіваюся, що люди, які ще читають редакційні, мають достатньо розуму, аби усвідомлювати, що ніхто й ніколи їм нічого «на халяву» не дасть. Ще й іншим нагадають, що безкоштовний сир буває лише в мишоловці.
А головне.. А навіщо от вам особисто оті «халявні» мільйони? Здоров’я, як відомо, за них не купиш. Вічного життя — тим більше.
То, можливо, краще бути просто щасливою і зовсім не обов’язково при цьому — багатою людиною? Питання зовсім не риторичне. А до відчуття щастя, як відомо, кількість грошей має ну дуже опосередковане відношення. І якщо ви нещасливі без мільйона, то із його отриманням зміниться лише одна складова. Будете нещасливими з мільйоном.
Так що пробуйте стати щасливими без мільйона.
