У популярної в 60-ті роки американської рок-групи The Doors є весела така пісенька із назвою «People are strange». У перекладі на українську мову — «Дивні люди». От, чомусь, вона пригадалася після чергової розмови з черговим скаржником. Чоловік розповів про те, що зараз болить ледве не половині українців, які живуть у сільській місцевості. Про що? Не важко здогадатися — про землю. Тема землі поряд із «газовою» є зараз найбільш актуальною.
Джим Моррісон, вокаліст The Doors, безумовно співав не про землю і не про українців. Та й жив він занадто давно.
Але земляки таки заслуговують на визначення дивних людей. Без ніяких образ, без спроби засудити когось, от дивні, і все тут.
Спробую пояснити. От уже кілька місяців поспіль до редакції, до автора цієї статті особисто, звертаються земляки. І скаржаться на, за їх словами, «дерибан» землі. Мовляв, її роздають за безкоштовно тисячами гектарів якимось зайдам, котрі, напевне, й не знають, де той клаптик земельки знаходиться. А потім ту земельку починають обробляти місцеві чи приїжджі латифундисти. При цьому «під роздачу» потрапляє все — луки, пасовища, болота, сільські цвинтарі. Садиби ще не почали орати, але то — лише справа часу.
От і черговий співрозмовник, мешканець Ганжівки, розповів, що поряд із селом роздали і розорали всі луки, де селяни пасли корів. Оборали футбольне поле, доїхали і до сільського кладовища.
Інший житель тієї ж Ганжівки порадив поцікавитися тим, кому ж надали земельні ділянки поряд із місцевим цвинтарем. За його словами — чиновникам міської ради.
Ми, безумовно, перевіримо цю інформацію. Можливо, й оприлюднимо прізвища чиновників. Дізнатися це не важко. Навіть запитів писати не потрібно. У Публічній кадастровій карті України ця інформація у вільному доступі. Потрібно лиш власний цифровий ключ мати.
Але, що це дасть? Чиновники ж землю отримали на законних підставах. І кладовища розорють теж законно. І людські садиби — теж. І плювати розорювачам на біоценоз, на якісь міфічні справедливість та совість. Двісті доларів чистого прибутку із гектара — понад усе!
А от усі скарги і плачі виглядають таки дивними. Адже скаржники воліють не афішувати, за кого ж вони на виборах голосували, кого у владу привели.
Але ж ті, хто зараз у владі, навіть не приховували, що будуть продавати землі сільськогосподарського призначення. І тоді ще кандидат у Президенти Володимир Зеленський про це казав, і «слуги народу» теж.
То вони ж нікого не дурили. І пред’явити їм претензії немає за що. Пацани сказали — пацани зробили.
Ну а інші пацани, ті, які нібито «внизу» і яких теж привели у владу в основному ті люди, які зараз стогнуть і скаржаться, теж, не будучи дурними, використовують ситуацію на свою користь. І — по повній програмі. Адже ж землю ще й до цього часу можна отримати безкоштовно. А потім — продати за вже згадувані долари. Ну, вони це й роблять.
Є в ситуації із саме ганжівською землею один цікавий нюанс. Заяву до компетентних органів з вимогою перевірити дотримання законодавства у сфері земельних відносин написав лише один чоловік. Зробив це екс-міський голова Олександр Ісип. Він живе в Кобеляках і до Ганжівки зараз немає жодного відношення. А написав, щоб перевірили, чи дотримані вимоги щодо охоронних зон навколо річок. Бо вчився чоловік добре. І в школі, і у вузі. І знає, що таке біоценоз. Його, отой біоценоз, за 200 баксів не купиш.
Але чому заяви, статті в газету, листи до Зеленського не пишуть ті, хто біля тієї земельки, біля річки живе?
Дивні люди, їй-Богу.
Тільки не потрібно ля-ля на зразок «минезнали», «насобдурили». Чи — «та мені хату спалять і рідню виріжуть, аж до родичів у Сибіру».
А причина мовчання українських ну зовсім не ягнят, на мою суб’єктивну думку, гірка, але очевидна. Маючи можливість, вони б діяли так, як ті, хто ту можливість зараз має.
Радий би помилитися.
