Останнім часом літературно - меморіальний музей - садиба Олеся Гончара рідко зустрічає відвідувачів. Воно і зрозуміло — війна в Україні.
Та все ж, начальник відділу культури Кобеляцької міськради Валентина Пелюхня винаходить можливість привезти до Гончарівської садиби шанувальників творчості письменника , більшість із яких — переселенці з Бахмута, Харкова, Запоріжжя...
17 січня в стінах музею проведено літературні читання за «Щоденниками» Олеся Гончара «Я щасливий тим, що народився українцем».
Читачі, у переважній більшості, знають класика української літератури як автора романів «Прапороносці», «Людина і зброя», «Циклон»... Та саме діарійні нотатки Гончара дають повне уявлення про внутрішній світ письменника.
«Щоденники» Олеся Гончара, видані стараннями його дружини, Валентини Данилівни, стали унікальною книгою сучасності. Це духовний посил людству. У них письменник виповів про пережите, передумане, переболіле, осмислене і осягнуте. Боліла йому Україна. 18 січня 1991 року занотував: «Україна — це вічна вдова, а в неї є сини і є дуже багато антисинів, брудних запроданців».
Усім єством він відчував, бачив ворожість сусідньої країни.
5 травня 1993 року виснував: «Росію погубить ненависть, яку вона розпалює в собі, — ненависть до України».
Велику роль у розвитку відводив культурі: «Кожен мав би розуміти, що для України її духовність, мова, література — це останній рубіж самозахисту, остання надія відстояти себе перед агресивними силами зла». І основа перемоги: «Якщо здобудемось на всенаціональну єдність, нас не здолає ніхто» (07.09.1994).
Директор музею Тетяна Бондаревська за доброю традицією пригощала вергунами власного приготування та гарячим чаєм.
Півторагодинні читання пройшли на одному подиху. Полишали музей гості з твердими намірами: перечитати твори письменника та «Щоденники», які є у фондах Кобеляцької публічної бібліотеки.
