Вхід | Реєстрація

Рік війни. Звикаємо

Рік війни. Звикаємо

Минуло вже трішки більше року з дня початку війни.  І ось ми вже можемо констатувати те, про що досвідчені професійні психологи попереджали від самого початку. А попереджали вони про те, що усі ми неминуче зіткнемося із таким собі ефектом звикання. Звикання до війни.

У цьому немає нічого ні поганого, ні хорошого. Це абсолютно нормальна реакція людського мозку. Без цього він, мозок, не вижив би.

Знаєте ж таку приказку «Людина — це така скотина, що до всього звикне і пристосується». Грубо сказано, по простонародному. Але це — правда.

І ось ми вже бачимо в себе в редакції певне пожвавлення серед рекламодавців. Бумом це не назвеш, але якщо порівнювати із ситуацією березня минулого року, то це — небо і земля.

І ось ми вже бачимо, як у наших малесеньких Кобеляках починають відкриватися нові магазини і навіть кав’ярні.

А продавці з магазинів будматеріалів, ті взагалі розказують, що в них клієнти зникли лише в перші два місці війни. А потім люди знову почали будуватися, робити ремонти.

Добре це чи погано? Це — нормально. Це норма для людської психіки.

Та водночас є й інше. Пам’ятаєте, як рік тому стояли черги до військкоматів? Рвалися на війну і криві, і косі, і п’яні, і тверезі. Немає вже тих черг. Добровольців усе менше й менше.

Я добре пам’ятаю, як у колі друзів, людей, яким уже давно за сорок, обговорювали війну. І всі говорили, що готові.

Минув рік. І розмови вже інші. І вже говорять про болячки, які практично неминучі в такому віці. І вголос думають, як буде важко, коли мобілізують, хоча б снаряди розвантажувати.

Добре це чи погано? Ті ж професійні психологи говорять, що це нормально. Порив згас, емоції стихли. І мозок, а з ним і його носій людина, уже бачать, що жити ж можна і під час війни. І при цьому не воювати самому.

Але ж війна триває. І судячи з її розвитку, може тривати ще дуже довго. Це тоді, давно, кілька місяців тому, особливо після того, як наша армія почала завдавати рашистам перших поразок, ми наївно тішили себе думкою, що Перемога близько. І робили прогнози. Та ось до Паски, та ось до осені. Зараз — до наступної осені.

Але, якщо чесно, то дати, коли закінчиться війна, не знає жодна людина в світі. Навіть той придурок, що її розпочав. А тому потрібно бути готовим до всього. У тому числі, і до того, що мобілізують і кривих, і косих. Але головне — знати про отой ефект звикання. І не собачитися між собою. Адже можна не сумніватися в тому, що одночасно із звиканням буде й роздратування. Адже в одних  усе майже в шоколаді, в інших — дома горе, хтось загинув. А в когось і дому того вже немає. І як цим людям порозумітися? Як не стати ворогами?

І все це є і буде. Тому потрібно бути готовим до довгої війни. А ще — до того, що мир після Перемоги може принести ще більші випробування.

Тому, шануймося. І тим, хто в «шоколаді» потрібно пам’ятати, кому вони цим завдячують. Але й тим, хто втратив багато, якщо не все, не можна звинувачувати у цьому інших українців, ближніх і дальніх. На жаль, у кожного своя доля, свій хрест. І ніхто не знає, як і кому з нас воздасться ще в цьому житті.


Автор: Ігор ФІЛОНЕНКО, «ЕХО»

Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини України та Полтавщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook
17 березня 2023, 08:55 | Кобеляки | Редакційна
Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном



Курс НБУ
Останні коментарі

Зачекайте, йде завантаження...

Логін:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації