Добрий день, шановна редакціє тижневика «ЕХО», не знаю, чи надрукуєте мого листа, та все ж висловлю свою думку, бо, повірте, втомилася боятися, втомилася терпіти несправедливість, що коїться в Кобеляках. Здається, ми живемо не в демократичній країні, а в тоталітарній, де закон і права людей тільки на папері.
Я, Чуніхіна Наталія, працюю в ОЗ «Кобеляцький ліцей № 2 імені Олеся Гончара» заступником директора з виховної роботи. Загальний трудовий стаж більше 42 років, у ліцеї № 2 – 30 років. Багато людей мене знає особисто. Я не приховую себе за псевдонімом. Хочу зазначити, що все своє трудове життя я працювала і працюю не на якусь конкретну особу, не на орган влади, а для людей і останні 30 років — для дітей. Звичайно, були помилки, прорахунки. А хто їх не має? Тільки той, хто не працює.
У тижневику № 12 за 23.03.2023 року була надрукована стаття «Так що ж відбулося в Кобеляцькому ліцеї?». Дозволю собі, як учасник тих подій, викласти без емоцій те, що відбулося. У п’ятницю, 10 березня 2023 року, заступниця міського голови Олена Володимирівна Стаднікова наполягла зібрати трудовий колектив на 14 годину на загальні збори. Повідомлення надійшло на Вайбер о 10:47, тобто за 3 години 13 хвилин до початку. А за Законом України «Про повну загальну середню освіту», стаття 27 пункт 5 абзац 2: «Інформація про час і місце проведення загальних зборів (конференції) колективу закладу освіти розміщується в закладі освіти та оприлюднюється на офіційному вебсайті закладу освіти не пізніше, ніж за один місяць до дня їх проведення».
Жоден учасник зібрання не знав порядку денного і не мав можливості підготуватися ні фізично, ні морально.
На збори прибули Стаднікова О. В., начальник відділу освіти Жуган Д. І. і ще одна особа, яку нам не представили. Уже потім ми зрозуміли, що це юрист міської ради Ярослава Лямченко. Коли надали слово Олені Володимирівні, вона повідомила, що до міської ради надійшла скарга про те, цитую, що «профспілковий комітет таємно витрачає профспілкові кошти». При цьому посадовиця «гортала» мобільний телефон. У статті пані Ярослава говорить: «Присутніх одразу ознайомили зі змістом скарги», — і озвучує її зміст журналісту. Але на зборах цього не було, члени трудового колективу не почули якихось конкретних претензій, а лише єдине вищезазначене речення.
Самого листа ні в паперовому, ні в електронному варіанті нам не показали, не повідомили, коли він надійшов і під яким номером зареєстрований.
Дійсно, було прохання назвати прізвище скаржника, нам відмовили. Олена Стаднікова сказала: «З етичних міркувань». Вибачте, які можуть бути етичні міркування, коли лист не містить конфіденційної інформації; крім того, якщо людина писала його, вона усвідомлювала, що її прізвище буде оприлюднене, інакше — це анонімка.
І що характерно, у озвученій фразі говорилося взагалі про гроші, які «таємно витрачаються», а мова йшла тільки про ті, що виділені профспілкою на 8 березня і передані Марині Сідаш.
Чесно кажучи, у мене взагалі виникає сумнів щодо існування цього листа. І ось чому.
Стаття 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» говорить: «Професійні спілки, їх об’єднання у своїй діяльності незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні».
Виникає питання, чи мала право пані Олена влаштовувати ці збори? Бо у статті 7 Закону України «Про звернення громадян» зазначається: «Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об’єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п’яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями».
А стаття 19 Конституції України стверджує: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Тобто, якщо згідно чинного законодавства органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в діяльність профспілок (а мова йшла саме про нецільове використання профспілкових коштів), чому ця скарга не була направлена у райком профспілки працівників освіти для перевірки? І чому на загальні збори не запрошені його представники?
Я не знаю, коли і скільки разів наголошувалося про те, що міськрада у справи профспілки не втручається, ми, чомусь, цього не чули. Нам постійно повторювали, що автор листа має право скаржитися.
Далі ще цікавіше
Коли 6 березня 2023 року були передані кошти Сідаш Марині (за рішенням працівників освітнього закладу), і з’явився про це пост у Фейсбуці, Стаднікова О. В. одразу ж почала проводити по телефону «виховну роботу» з окремими членами колективу. Звісно, що на той момент скарги не було.
Якщо такий лист існує і зареєстрований у міській раді (за словами пані Олени), чому офіційно не були викликані керівник і голова ПК для його ознайомлення і пояснення ситуації?
Окрема тема, як проводилося зібрання. Це словами не можна передати, усі вийшли після них пригнічені і принижені. По-перше, по якому праву пані Стаднікова вела ці збори. По-друге, яке вона мала право підіймати людей, як учнів на уроці, і випитувати, чи знають про рішення, куди направити гроші. При цьому тих, хто хотів виступати, різко обривала. Про те, що була якась черга із виступаючих, про яку говорить Лямченко, я взагалі дізналася тільки із статті. Люди були збуджені, не розуміли, які й чому до них висувають претензії, адже зробили добру справу, скаргу ніхто не показує, чітких роз’яснень не дає, емоції зашкалюють. Особисто я залишила збори, бо не могла витримати, що ми виправдовувалися за те, що під час війни допомогли військовому.
Взагалі, хотілося б, щоб посадовці міської ради подумали про етику державного службовця. Бо в Законі Україні «Про службу в органах місцевого самоврядування» у статті 8 «Основні обов’язки посадових осіб місцевого самоврядування» зазначено: «Основними обов’язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання прав та свобод людини і громадянина; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування».
Дивує, чому юрист не вказала пані Олені на порушення законодавства, чому начальник відділу освіти Жуган Д. І. не сказав жодного слова, не став на захист працівників закладу, не дав жодного пояснення.
Виходячи із вищесказаного, хочу звернутися до виконуючого обов’язки міського голови Василя Васильовича Фещенка з проханням надати нам, колективу ліцею № 2, можливість ознайомитися із повним змістом листа — скарги, керуючись статтею 5 Закону України «Про інформацію», у якій сказано: «Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів», статтею 1 Закону України «По звернення громадян»: «Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення».
Чому роблю це через тижневик, бо зовсім не впевнена, що коли звернення надійде у міську раду, воно не зникне. Вибачте, але багато моментів вказують на те, що це або анонімне повідомлення, або сфальсифіковане, або його взагалі не існує. Так от, щоб відкинути ці припущення, прохаємо посприяти в ознайомленні з повним текстом листа і зробити висновки для подальшої своєї роботи. Зрозуміти свої помилки, якщо вони справді були, і виправити їх.
А ще хочу звернутися до батьків наших учнів. Повірте, ця подія нас згуртувала ще більше, ми були і залишаємося сильним, професійним, самодостатнім, креативним, ініціативним колективом. Єдине, що нам заважає — це війна. Але, не зважаючи на те, що працюємо в надскладних умовах, ми повністю віддані своїй роботі, дітям, ліцею. Навіть у такий складний час ми маємо надзвичайно високі здобутки не тільки місцевого, а й обласного та Всеукраїнського рівнів. Тому будьте певні, педагогічний і весь трудовий колективи зроблять усе можливе, щоб наші учні, а ваші діти здобули чудову освіту в нашому прекрасному закладі. Здоров’я всім і ПЕРЕМОГИ.
