Про ситуацію, що склалася у взаємовідносинах жительки села Червоне Катерини Тернової і фермера Ігоря Бондаренка, редакції стало відомо напередодні Великодня. Готуючи матеріал, тішив себе думкою, що закінчуватиметься ця історія ледве не казковою щасливою розв’язкою. Але поки що говорити про хеппі-енд зарано.
До редакції зателефонувала жителька одного з віддалених сіл Білицької громади. І попрохала приїхати і описати життєву ситуацію, у якій вона опинилася.
Майже два роки тому, в травні 2020 року, на шпальтах «ЕХО» вже виходила в друк стаття про Катерину Тернову. Публікація мала назву «Історія Катерини Тернової: приклад того, як убиває коронавірус». А йшлося в ній про те, що через коронавірусний карантин люди, які страждають від цукрового діабету, не можуть отримати належних медичних послуг.
Минули два роки. Про коронавірус уже почали забувати. Але життя Катерини Тернової від цього не покращилося. За два роки, доки ми не бачилися, їй ампутували і другу ногу. Пішов із життя чоловік. Через війну потрапили в скруту її діти.
Розповідає сама Катерина Тернова:
— Діти мої жили під Харковом —у Ізюмі та в селі Довгеньке. Там точилися дуже жорстокі бої. У результаті, вони залишилися без даху над головою. І були змушені переїхати сюди, на малу батьківщину. Одна донька живе зі мною, доглядає. Одному сину виділили хату-пустку в Чорбівці. Працює механізатором. Інший син пішов у армію, воює. Відмовляла я його, як могла. Але сказав: «Хто, якщо не я?». І пішов. Та дзвонила я до вас не через це. Справа в тому, що хочу я забрати землю, точніше, розірвати договір оренди з Ігорем Бондаренком, який її обробляє. Договір діє до 2027 року. Землю б обробляв мій син. Але орендар не хоче розривати договір. Каже, що закон на його стороні. Знаю, що через суд нічого не доб’юся, мені юристи про це говорили. Але ж можна і по-людськи розійтися.
За словами Тернової, фермер Ігор Бондаренко орендну плату виплачує добросовісно. Спочатку платив 6 тисяч за пай, потім виплати зросли до 13 тисяч. Нібито він запропонував їй повністю викупити пай і пообіцяв 120 тисяч гривень. Але жінка хоче просто розірвати договір оренди і віддати землю родичам.
Звичайно ж, ми зв’язалися по телефону і з самим Ігорем Бондаренком. Він підтвердив, що розмова про розірвання договору з Терновою була. Але висловив свою позицію:
— У мене з Катериною ніколи ніяких проблем не було. Думаю, вона підтвердила вам це. Але землю ж хоче взяти не вона сама. А її родичі ведуть себе, як на мене, не порядно. Немає у мене із ними порозуміння. Це, м’яко кажучи. Окрім того, у мене немає досвіду вирішення подібних ситуацій. Ніхто зі мною договір оренди ще не розривав. Плачу я добре, плачу вчасно, допомагаю людям, чим можу. Знаю, що при розірванні потрібно ще вносити зміни в державні реєстри. А це — клопіт. Так що віддавати землю я поки що не планую. Примусить мене до цього суд — виконаю рішення. Але не знаю, як це може статися, адже закон я не порушую.
Ми звернулися за консультацією до Сергія Галушки, фахового юриста, котрий має досвід вирішення і таких справ.
Сергій Станіславович прокоментував:
— Такі випадки, коли орендар і орендодавець вирішують достроково розірвати договір оренди землі, у моїй практиці вже були. Тут нічого унікального немає. Звичайно, це має бути рішення обох сторін. Якщо вам правильно описали ситуацію, то дійсно, підстав, щоб Катерина Тернова через суд розірвала договір оренди, немає. А за згодою — можна. Сторони підписують додаткову угоду, а потім хтось іде до державного реєстратора і фіксує цю угоду. Ці дії можна зробити й самому. Але в більшості випадків люди наймають юристів. Зараз така послуга коштує 1200 гривень.
Усю цю інформацію ми отримали ще до Великодня. І була надія на те, що Ігор Бондаренко вирішить зробити такий собі розкішний великодній подарунок Катерині Терновій. Але поки що він до цього не готовий.
Ігор Володимирович у розмові сказав, що не хотів би, щоб його критикували, гудили на дві громади. Він наголосив:
— Я впевнений, що із самою Катериною Василівною ми б завжди порозумілися. А ось із її родичем... І це — не син. Ви б бачили, які «есемески» він мені писав.
У принципі, підстав для того, щоб у чомусь дорікати фермеру, в редакції немає. Закон він точно не порушує.
Чи є в цій ситуації якісь «підводні камені»? Можливо. Тут — слово проти слова. Катерина Василівна описує ситуацію так, Ігор Володимирович — інакше.
Але хеппі-енду все одно хочеться.
