Продовжуємо публікацію, у якій житель Кобеляк, керівник міської ветеранської організації Олександр Спиця, розмірковує з приводу того, як громаді вирішити проблему утилізації побутових відходів.
... Дуже велика проблема — це гілки і листя дерев. Останнє, якщо його не бездумно спалювати, а винести із подвір’я і акуратно скласти на купку на обочині, швидше за все, вивезуть комунальники. А ось із гілками ситуація гірша. Їх, чомусь, більшість кобелячан вперто складують прямо на майданчиках, де стоять контейнери для збору відходів. А таке хаотичне нагромадження органіки створює безліч незручностей. І не лише для роботи комунальників. Гори гілок заважають водіям автотранспорту, утруднюючи огляд дороги. Та й іншим жителям чи гостям міста доводиться не лише споглядати, м’яко кажучи, не надто мальовничі краєвиди, а й зайвий раз маневрувати між численними перепонами із хмизу. Цікаво, що при цьому велика кількість містян купують дрова для опалення, дружно скаржаться на їх високу вартість, а самі викидають сировину для обігріву.
На сьогодні кобеляцьке комунальне підприємство придбало обладнання, за допомогою якого перебиває гілки на щепу. Це — добре продуманий крок на перспективу. Адже цінність щепи, як сировини для опалення, важко переоцінити. І впевнений,що через кілька років її прийматимуть, куплятимуть і використовуватимуть, як і пластикові пляшки, котрі недавно були неліквідом.
Зараз ще в комунальників основне завдання інше — вирішити проблему вивезення гілок. Адже жоден полігон для утилізації відходів гілки, як і листя, не прийме.
Тому жителям міста потрібно теж проявити навіть не ініціативу, а краплину громадянської свідомості, тобто не тягти гілки на майданчик до контейнерів, а скласти їх обабіч дороги. Після цього можна подати заявку в комунальне підприємство, і його працівники або за помірну плату подрібнять їх для вас, або вивезуть на спецмайданчик, де теж перероблять на щепу.
За словами керівника «Водоканалу Плюс» Сергія Ткаченка, при накопиченні достатньо великої кількості щепи він планує пресувати її в брикети. Це теж буде сировина для опалення приміщень.
І, нарешті, ще один вид відходів — так звані харчові. Вони складають близько 60 відсотків від загальної кількості твердих побутових відходів. Але ще більшою проблемою є той факт, що в дійсно харчові відходи, які є органікою, щедро домішані рештки одягу і взуття, батарейки, алюмінієві та металеві баночки та безліч іншого непотребу. І все це запаковане в поліетиленові пакети і пакетики, котрі будуть розкладатися в землі до 200 років.
Теоретично, харчові відходи люди можуть компостувати і використовувати, як екологічно чисте добриво на своїх городах і в садках. При цьому навантаження на комунальників зменшилося б на відсотків 50. Але це теоретично. Практично це неможливо. Ну не будуть усі люди дисципліновано і свідомо компостувати відходи. Саме тому для вирішення проблеми із цими відходами і необхідно придбати пересувну лінію для сортування відходів.
Комунальне підприємство
На сьогодні перед Сергієм Ткаченком і ввіреним йому в керівництво підприємством стоять дві проблеми, котрі вони самостійно вирішити не можуть.
Перша — це узаконений полігон для твердих побутових відходів, і друга — пересувна сортувальна лінія. І, що головне, окреслені проблеми не можливо вирішити окремо, а виключно в комплексі. Нижче поясню, чому.
По суті, полігон без сортувальної станції вже не є полігоном у чистому вигляді, а перетворюється в банальне радянське сміттєзвалище, де вітер розносить по всіх усюдах поліетиленові пакети та папір, гуляють бездомні собаки, куди вивозять рештки будівельних матеріалів і послід тварин, і все це періодично тліє, димить і спалахує.
Сортувальна станція без полігону теж ніщо… Вона зможе працювати лише рік. А потім прибуде, не проти ночі буде згадана, екологічна інспекція і накладе штраф в розмірі від 3 до 5 мільйонів гривень.
І все залишиться без результату. Хіба що вчергове буде констатовано, що «ситуація в Кобеляках із твердими побутовими відходами катастрофічно наближається...». Про все це ми вже чули і читали.
І останнє. Просто для інформації. На початку травня в Кобеляках відбулася нарада, організована обласними державними службами і за їх безпосередньої участі. На ній обговорювали виклики і вимоги, які виникають перед усіма у зв’язку із вступом у законну силу Закону України «Про управління відходами». Під час наради багато говорили про різні програми, які, на думку «обласників», допоможуть вирішити проблему із відходами. Говорили і про інвесторів, котрі нібито можуть збудувати поряд із Полтавою чи Кременчуком сміттєпереробні заводи.
А я думаю, що навіть у разі, коли станеться диво і в Україну, котра перебуває в стані війни, зайдуть інвестори, згодні ризикнути і вкласти десятки, якщо не сотні мільйонів доларів у проекти, термін окупності яких досягає двох десятків років (розумієте мій скепсис?), то Кобеляцькій громаді від цього аж ніяк не полегшає. Адже на такий завод у будь-якому разі доведеться возити лише сортовані відходи і платити за це немалі кошти.
Фактично, ми будемо платити за розвиток інших громад, а транспортне «плече» в 75 кілометрів зробить процес вивезення відходів настільки коштовним, що це не дасть розвиватися ні нашому комунальному підприємству, ні всій громаді. Тобто для нас у будь-якому разі — це шлях в нікуди.
Тому без облаштування власного полігону перспективи для розвитку в нас відсутні. І вирішувати це питання потрібно вже сьогодні.
Ми фактично приречені власні проблеми вирішувати самостійно. І дуже сподіваюся на те, що нинішня кобеляцька влада це усвідомлює і буде діяти, а не чекати якоїсь міфічної допомоги.
