Зараз у Інтернеті та в іншому публічному українському просторі досить популярною є тема висвітлення недоліків тієї нації, що живе на території держави-агресора. Основна теза — усі москалі є дебільними рабами.
Розумію, що під час війни така пропаганда має право на життя, усе ж дозволю собі не погодися із подібним навіюванням. Чому?
Та тому, що, по великому рахунку, усі нації, що складаються із окремих людей, є однаковими. І у всіх без виключення, у тому числі і в автора цих рядків, є приблизно однакова доля як хорошого, так і поганого, як світлого, так і темного, як розумного, так і відверто дебільного.
А кількість людей, які не можуть мислити аналітично і легко піддаються чужому впливу, не змінювалася протягом усієї історії цивілізації. Деякі психологи твердять, що кількість дебілів однакова як серед підмітальників вулиць, так і серед лауреатів Нобелівської премії.
А всесильна в епоху цифрових технологій пропаганда може із будь-кого, навіть з найдобросердечнішої і милостивої людини, зробити безжального вбивцю. Причому, незалежно від того, де ця людина проживає — у рашківській Бурятії чи в нашій рідній Полтавщині.
Та не буду голослівним, наведу конкретний і дуже красномовний приклад.
29 липня соцмережах з’явилася публікація від волонтерів, у якій ішла мова про кричущий випадок людської тупості та безсердечності. І стався той випадок не в рашці, а в селі Дубина Новосанжарської громади.
Двоє місцевих жителів купили в сусідньому селі собаку, породу кавказька вівчарка. І їм потрібно було якось доставити цю досить велику тварину на нове місце проживання. І чоловіки не придумали нічого кращого, як прив’язати собаку до мотоцикла і тягти за собою. Звичайно, тварина від такого «люб’язного» поводження зазнала серйозних травм. У кінцевому результаті собаку конфіскували поліцейські, а потім передали волонтерам-зоозахисникам. А чоловіки постануть перед судом по статті Кримінального кодексу, що карає за жорстоке поводження із тваринами.
Ну і як таке могло статися? Це ж не кацапи були, а, швидше за все, щирі українці. І злого умислу вони, мабуть, не мали. Але вчинили явно по дебільному, вже вибачте за прямоту.
Вірогідно, чоловікам просто не хотілося напружуватися. Передусім — розумово. Це ж потрібно було або вести пса за собою, або наймати легковий автомобіль чи бус, або придумати інший спосіб безпечного транспортування тварини. Але вони вибрали найпростіший і найлегший, на їх думку, спосіб — прив’язати до мотоцикла.
І от такі дурні, дебільні вчинки робимо ми усі. Повторюся, і автор теж.
Тому не потрібно думати, що належність до української нації робить нас усіх якимись особливо високодуховними чи розумними. Ні, у всіх людях поганого і хорошого рівно. І в будь-яку секунду в кожному з нас ця рівновага може порушитися.
Так що давайте не сміятися із кацапів, а частіше вмикати голову і слідкувати за собою. Це — єдиний спосіб зберегти оту хитку рівновагу між Добром і Злом. І то — не факт, що все удасться. Але пробувати потрібно.
