Голіаф народився на молочній фермі. Він був дуже худим і слабким, і теля відправили на забій. Дізнавшись про це, у долю бичка втрутилася місцева мешканка Шейлі Хаббс.
Вона викупила тварину і поселила її на своєму ранчо в каліфорнійському місті Денвіллі. Теляті потрібен був ретельний догляд і посилене харчування, але досвідчені фермери знали, що робити, і разом з місцевим ветеринаром виходили теля.
На фермі малюк подружився із собаками Хаббсів настільки, що став вважати їх своїми братами, а себе — цуценям. За словами господині бичка, він все повторював за собаками: грав з ними в «доганялки», пив воду з їх мисок, спав на їх лежанках, зовсім не по-коров’ячи, поклавши морду на передні ноги. Він просив почухати за вухом і терся об простягнуту долоню. Особливий зв’язок у нього виник з догом на прізвисько Леонідас. Він доглядав за бичком, як за рідним, а коли теля почувало себе погано, годинами лежав поруч з ним.
Через те, що ферма Хаббсів знаходиться в гірській місцевості, де водяться койоти і пуми, маленького Голіафа поселили в ігровому будиночку на задньому дворі. Але він частенько заглядав у вікна, заздрячи собакам, яких пускали в будинок. Одного разу Шейлі випадково залишила двері в двір відкритими, а коли повернулася, побачила дуже забавну картину. Бачачи, як собаки примощуються на дивані, Голіаф зайняв своєю стокілограмовою тушкою половину простору.
Відтоді Голіаф частенько спить на дивані разом зі своїм братом і кращим другом — догом Леонідасом.
