Дозволю собі вставити і мої п’ять копійок у дискусію щодо шляхів вирішення проблеми із бездоглядними тваринами в Кобеляках. Можливо, і у всій Україні. Одразу попереджаю надто вразливих людей, що порада моя жартівлива.
Прочитав оце в «ЕХО», скільки галасу зчинилося навколо бездоглядних цуценят в районі «мануалки». Аж здивувався трохи. І не знаю, радіти мені чи плакати.
З одного боку, це чудово, що поряд з нами живуть люди, які готові ледве не всі свої час і сили спрямовувати на роботу по порятунку нещасних тварин. А з іншого... Щось не дуже чув, щоб волонтери ходили і доглядали за безпомічними пенсіонерами. Між тим, дехто із українських пенсів живе в умовах, не кращих за собачі.
Ні, я теж люблю тварин, особливо собак. І моя домашня улюблениця собачка Дамулька живе в мене, як у Бога за пазухою. І в теплі, і в добрі. І їсть те, що ми їмо, і свій собачий корм куштує, а на празник і котлетку отримує. Щоправда, і відробляє справно, сторожить оселю.
Дивують мене і розцінки на операції собакам, озвучені на сторінках «ЕХО». Це виходить, каструвати і трішки підлікувати бездоглядного песика коштуватиме 10 тисяч гривень? А як же раніше ветеринар приходив чи приїжджав до господаря додому, за 3 хвилини кастрував порося, замазував шов йодом і брав за це 100 гривень? І все було нормально.
То скільки ж тоді мені, пенсіонеру, коштуватиме мій апендицит вирізати? Чи мені з бюджету на це гроші виділять?
Та найбільше мене здивував підхід влади до вирішення проблеми із бездоглядними тваринами. Це вони сім років тому дали 10 будок, потім забули про проблему і зараз, згадавши, дадуть 50 тисяч. Ну й яку системну проблему можна вирішити, згадуючи про неї раз на сім років?
І от так, надивувавшись, задумався я. А потім мене осяяло. Перед осяянням десь прочитав чи почув, що в Курській області рашки геть зникли собаки. І не лише бездоглядні, а й цілком домашні. Корейці проблему вирішили за кілька місяців.
От я й подумав. Ну немає в нас грошей на утримання собачих притулків. У нас багато чого немає. Он і ракет та снарядів для армії не вистачає, що, погодьтеся, зараз важливіше, аніж відлов собак на вулицях.
Так давайте корейцям, тим, що південні, та й запропонуємо бартер. Ми вам — собак, ви нам — снаряди. А відловом будуть займатися полонені, ті, що північні корейці.
Отак двох зайчиків і вполюємо.
