Очевидно, що викрадення гіпсової фігурки ангела, який молиться, коло Пам'ятного знаку в Лохвиці є жахливим відлунням тих подій, коли 27 квітня 2010 року на сесії ПАРЕ президент частини України на догоду аранжерів-україножерів з Кремля та всупереч Закону України «Про Голодомор» від 28 листопада 2006 року заперечив Голодомор 1932-33 років, не визнавши це масове політичне вбивство ВКП(б) та її сателітами мирного населення, - геноцидом українського народу.
Ця страшна наруга у Стратсбурзі над пам'яттю невинно убієнних жертв Голодомору-геноциду з боку очільника держави, якого на виборах підтримала лише третина населення, починає поступово доходити та знаходити своїх прибічників з числа реакційних кіл у провінційних містечках, на кшталт Лохвиці, які відчули себе «на коні» у боротьбі проти правдивої української історії та світлої пам'яті нашої нації.
Україна, де навесні 1933 року помирало 17 людей щохвилини, а щодня – понад 25 тисяч, була фактично винищена більшовицькими вурдалаками, тому ми маємо щодня й щохвилини згадувати поіменно та схиляти голови перед невинно убієнними жертвами московського режиму й засуджувати катів українського народу та їхніх нинішніх послідовників, які в центрі та на місцях намагаються підступно знищити ПАМ'ЯТЬ про найбільшу трагедію людства – Геноцид української народу.
Слава Україні!
Героям Слава!
