Як не можна карати дитину

Думки щодо покарань в процесі виховання дитини нині мають дві абсолютно протилежні концепції. Одні як і раніше впевнені, що покарання є невід’ємною частиною у формуванні гармонійної особистості. Інші, строго переконані, що покарання лише принижує, залишаючи негативний слід в пам’яті дитини на все життя. Чи існує в цьому питанні золота середина і що рекомендують психологи?

Насправді, виховати особистість, жодного разу не покаравши – це утопія. І покарання дійсно є невід’ємною частиною виховання, так як дозволяє дитині завжди відчувати межі дозволеного, виховуючи відповідальність за свої дії.

АЛЕ та дитина, чиї батьки б’ють за найменшу провину, лаються матом, змушують годинами стояти на колінах в кутку, приречена на нещасне дитинство, а в подальшому, і на доросле життя, пронизану заниженою самооцінкою і недовірою до всього світу. Така поведінка батьків не має нічого спільного з виховним процесом. Це лише прояв жорстокості. А ось покарання, вчинене не в пориві батьківських емоцій, практично завжди служить на благо і продуктивно розвиває в дитині кращі якості.

Головні помилки, які допускають батьки:

1. Відсутність конкретного пояснення причини покарання. Якщо дійсно покарання, в ситуації, що склалася, неминуче, то перш, ніж його здійснити, необхідно чітко і спокійно вимовити, за що дитина буде покарана. Якщо малюк не зрозуміє, за що конкретно планується покарання, то всі наступні дії виявляться абсолютно марними.
2. Послідовність і принциповість – це одні з основних аксіом виховання. Якщо вчора ви покарали за певну провину, тому що не було настрою, а сьогодні цю ж дію йому дозволено, так як пристрасті вщухли, то такі випадки не тільки не несуть виховного процесу, але і не дають дитині зрозуміти в подальшому, за що вона може бути покарана. Як наслідок, така поведінка батьків викликає в подальшому у дитини лише стреси і тривогу.
3. Фізичне покарання. Будь-яке фізичне покарання є актом насильства. А насильство абсолютно неприйнятно ні для дорослих, ні, тим більше, для дітей. Необхідно знайти альтернативні методи покарання, що діють на дитину, без застосування будь-якої фізичної сили. В іншому випадку в подальшому на неї чекають психологічні проблеми.
4. Своєчасність покарання важлива в процесі виховання дитини. Нагадувати про скоєний вчинок через тиждень абсолютно нераціонально. Покарання має відбуватися відразу за вчинком дитини. Саме таким чином вона зможе розмежовувати свої дії в подальшому і розуміти, за що  несе відповідальність.
5. Розмежування покарання і заохочення. Багато батьків в процесі покарання забирають подарунки дитини, подаровані їй далеко до покарання. Цього категорично робити не можна, так як дитина повинна чітко знати, що подарунки були отримані нею раніше в знак заохочення за хорошу поведінку і ніяк не пов’язані з нинішнім покаранням. І якщо дитина завинила зараз, то вона втрачає можливість отримати бажане в подальшому, але не втрачає те, що вона отримала раніше. Така поведінка батьків допомагає дитині надалі нести відповідальність за свої дії, навчаючись контролювати свої емоції і вчинки.
6. Заборона на публічне покарання. Щоб не травмувати самооцінку дитини, карайте її «тет-а-тет». Покарання при сторонніх людях не дасть ніякого результату, лише принизить дитини і викличе лють у вашу сторону.
7. Критикуємо вчинок, але не дитини. Коли починається критика в бік малюка, це її дуже ранить і ображає. У мозок дитини надходить лише одна фраза: «Мене не люблять». Щоб такого не відбувалося, необхідно критикувати не саму дитину, а її вчинок. Фраза «Ображати маленьких – це поганий вчинок» звучить набагато м’якше, ніж «Ти погано поводишся, ображаючи малюків». Діти як ніхто інший відчувають цю різницю, тому будьте вкрай обережні зі словами – вони можуть нести кардинально різне смислове навантаження.