Більшість любителів садять ці чудові квіти майже навмання — викопав маленьку ямку, увіткнув, полив. У кращому випадку, вкидають туди трішки перегною. Але при такому підході годі й сподіватися на дійсно якісний розарій. Тому наберіться терпіння і дочитайте текст до кінця. А головне — виконайте хоча б частину умов.
Осіння пора найбільш сприяє посадці багаторічників, в умовах клімату з помірними і м’якими зимами. Цей період триває майже 2 місяці, але температура ґрунту залишається практично незмінною — 12-16 градусів за Цельсієм . При цьому сонячна активність залишається достатньо великою, а повітря насичене вологою. Земля хоч і мокра, однак вода не застоюється — поверхню активно обдуває свіжий вітерець. Навіть жовтневі нічні заморозки на ґрунті принесуть рослинам користь: їх коріння, що знаходиться у відносному теплі, й надалі розвиватимуться, а бруньки що засинають, припинять споживання. Поживні речовини, які забезпечують життєздатність троянд, продовжуватимуть накопичуватися в стеблі.
.jpg)
Глибина ям залежить від типу ґрунту. Троянди люблять поживні слабокислі суглинки, тому в чорноземній зоні лунки копають маленькі — близько 40х40 см. Готові ями заповнюють сумішшю перегною та садового ґрунту, а потім добре поливають. Важлива річ, якій слід приділити увагу, — інтервал посадки. Розріджений розарій розчаровує. До того ж, за таким квітником важче доглядати — треба чимось заповнювати порожнечі, регулярно видаляти бур’яни та часто поливати, бо ґрунт швидко пересихає. Наводимо орієнтовні відстані між лунками: для в’юнких троянд — 1 м; для низькорослих квітів і флорибунда — 0,3 м; для чайно-гібридних — 0,5-0,7 м.
Слід зауважити, що в більшості регіонів ґрунти мало придатні для вирощування троянд, тому їх треба попередньо готувати.
Спочатку ділянку слід удобрити перегноєм або дозрілим компостом (близько 1 відра на м2), та торфом (1 відро). Через два тижні слід внести мінералку — 15 г подвійного суперфосфату на кожен кв. метр, та кісткову муку — 30 г. Ще через два тижні (приблизно через місяць з терміну початку підготовки) майбутню плантацію слід перекопати. Після перекопування готують яму глибиною 1,2 м та шириною півметра. На дно укладають: шар керамзиту або щебеню глибиною 20-30 см — у якості дренажу; суміш садової, листяної землі і перегною в пропорції 1:1, глибиною 40-60 см; шар ґрунту, знятого з поверхні — 20 см. Плантацію поливають і залишають на один — два тижні.
Визначте, до якого типу належить саджанець. Він може бути кореневласним або прищепленим. Окулірувана троянда має характерне потовщення біля основи стебла. Такі саджанці зазвичай краще приживаються, бо корінь шипшини, на якому зроблено щеплення, відрізняється життєздатністю. Однак на підщепі можуть розвитися материнські «дикі» бруньки, тому слід уважно оглянути низ стебла та обломити їх. Гострим ножем або секатором треба відрізати хворі коріння до білого тіла. При цьому опорну пластину ножиць слід приставляти до частини, яка видаляється з рослини. Сформуйте два сильних здорових пагони, укоротіть їх до довжини 30 см. Зрізи робіть над зовнішньою брунькою. На одному пагоні бажано залишити два листки. Помістіть коріння саджанця в сметаноподібну бовтанку, що складена з 3-х частин глини, 1-ї частини гною та води. Зробіть у ямі горбок, поставте на нього рослину, розправте коріння. Місце щеплення слід розмістити на 3-5 см нижче рівня ґрунту.
Якщо троянда кореневласна, посадіть її на 2-3 см нижче, ніж вона росла в дитсадку або розпліднику. Присипте саджанець землею — шаром 10 см та полийте. Злегка підтягніть стебло, порожнечі, що з’явилися, знову заповнюйте ґрунтом.
Згребіть ґрунт у лунку, заповніть її до нульової позначки і долонями обіжміть, придавіть землею. Засипте яму.
В’юнкі, високорослі троянди слід заглиблювати дещо глибше — майже на 8 см. Поруч з ними рекомендуємо установити опору, інакше доросла рослина обломиться під вагою пишної крони.
Рослини відразу ж підгортають шаром ґрунту товщиною 30 см. У подальшому, при настанні справжніх холодів, рослини утеплюють ретельніше. Визнано, що найкращим укривним матеріалом природного походження є ялинкове або соснове гілля: під ним рослина не випріває, хвоя, що перегнила, підкислює ґрунт. Можна використовувати солому або листя, однак у цьому випадку навколо рослини слід спорудити каркас із плівкою, а вже навколо нього укладати утеплювач. Навесні мульчу прибирають, спалюють, землю від кущів відгортають. Коли з’являться перші червневі квітки, обов’язково видаляють.
Зачекайте, йде завантаження...
