Про використання праці найманих працівників без оформлення трудових відносин

Право на працю громадянам гарантовано статтею 43 Конституції України: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Використання примусової праці забороняється.

Частиною 2 статті 2 КзпП України визначено, що конституційне право на працю реалізується укладенням трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, аорганізації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов"язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов"язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Законодавством про працю встановлений певний порядок укладання трудового договору з працівником.

Укладаючи трудовий договір громадяний зобов"язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством – документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров"я та інші документи.

Статтею 25 КЗпП України забороняється вимагати під час укладання трудового договору деякі відомості та документи, (відомості про їхню партійну і національну належність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством). 

Слід звернути увагу на те, що згідно із ч. 3 ст. 24 КЗпП України роботодавцям заборонено допускати працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення органів Державної фіскальної служби України в порядку, встановленому постановою КМУ № 413 від 17.06.2015 р. "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника до роботи".

Отже, працівник не може бути допущений до роботи, якщо наказ (розпорядження) про його прийняття на роботу ще не виданий.

До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов"язаний стосовно працівника:

• роз’яснити працівникові його права і обов"язки та проінформувати під підпис про умови праці, наявністьб на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їхнього впливу на здоров"я;
• ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
• визначити працівникові робоче місце, забезпечити його потрібними для роботи засобами;
• проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. 

Лише після виконання вищезазначених умов, працівника можна допускати до роботи, визначеної трудовим договором.

Оформлення працівника на роботу оформляється наказом (розпорядженням). У наказі (розпорядженні) зазначається: прізвище, ім"я та по батькові особи; структурний підрозділ (цех, відділ), до якого приймається особа, і на яку роботу (посаду) вона приймається; з якого числа працівник стає до роботи; розмір оплати праці. Також у наказі (розпорядженні) може бути вказано про встановлення випробувального строку; тимчасовий, строковий чи безстроковий характер виконання роботи; тривалість неповного робочого тижня, інші умви, які встановлюються саме для цього працівника.

 З наказом (розпорядженням) про прийом на роботу обов"язково ознайомлюють працівника під розпис, щоб засвідчити згоду працівника з обов"язками, які покладаються на нього та на роботодавця чинним законодавством.

Крім цього, власник або уповноважений ним орган зобов"язаний повідомити органи Державної фіскальної служби України в порядку, встановленому постановою КМУ № 413 від 17.06.2015 р. "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника до роботи".

Якщо зазначений орган не було повідомлено про факт працівника на роботу, то такий працівник не може бути допущений до роботи.

Довідково: У разі, якщо працівник працював без оформлення трудових відносин і його права порушено, то за захистом своїх прав він може звернутися безпосередньо до суду. Відповідно до статті 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.

За статтею 235 КЗпП України, при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

За порушення законодавства про працю щодо дотримання порядку оформлення трудових відносин передбачено відповідальність у вигляді штрафу:

• відповідно до ч. 3 ст. 41 КУпАП України фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 8500,00 грн. до 17000,00 грн.);
• відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків — у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (96000,00 грн.).

В окремих випадках за такі порушення законодавства про працю роботодавець може бути притягнутий і до кримінальної відповідальності.