Законодавчі підстави для надання додаткової відпустки за шкідливі умови праці

Питання надання щорічних додаткових відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці врегульовано ст. 7 і 8 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон), під час визначення права на щорічні додаткові відпустки та порядку їхнього надання слід керуватись законодавством України. Відповідно до ст. 9 Закону до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, зараховується: - час фактичної роботи зі шкідливими і важкими умовами праці або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менш як половину тривалості робочого дня, встановленої для працівників такого виробництва, цеху, професії або посади; - час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці і за особливий характер праці; - час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів. Щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці надаються пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах зі шкідливими умовами праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад. Облік часу, відпрацьованого в таких умовах, проводиться власником або уповноваженим ним органом. Дні, коли працівник перебував на листку тимчасової непрацездатності, не можуть бути зараховані до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, оскільки в цей період він не перебував під впливом шкідливих виробничих факторів. Згідно зі ст.10 Закону щорічні додаткові відпустки на бажання працівника можуть надаватися одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї. У перший рік роботи працівника на підприємстві через шість місяців безперервної роботи він має право отримати щорічні основну і додаткові відпустки повної тривалості. Така можливість є в працівника тільки в перший рік роботи, в наступні роки - щорічні відпустки можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року, а тривалість щорічних додаткових відпусток визначається за нормами ст. 7 і 8 Закону, тобто пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У разі надання працівникові таких щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їхня тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених ч. 7 ст.10 Закону. Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менш як 14 календарних днів (ст. 12 Закону зі змінами).