Собаки великі, чисельність їх постійно збільшується. Щоправда, частину щенят, які з’являються, хтось забирає, але решта поповнює число чотирилапих бродяг. Іноді сім чи вісім собацюр зчиняють гризню з голосним гарчанням і гавкотом на виході з ринку, практично перекривши вихід — тоді зупиняєшся і не знаєш, що робити: ризикнути прорватися, а чи повертатися назад через увесь ринок і обходити територію з іншого боку, щоб добратися додому. Днями я ризикнула прорватися — дуже стомлена була, щоб іти назад, і поспішала. Обійшлося — тільки найбільший собака метельнув брудним хвостом по моєму світлому костюму. Бачила, як посеред цього ринку собаки погналися за дитиною, якій рочків три усього — добре, що мама була поряд і підхопила маля на руки.
Уже не кажу про антисанітарію: як кажуть, без коментарів. Але ще ж і страшно, особливо — посилати на ринок за продуктами дітей. Можна, звичайно, ходити не на ринок, а далі — в магазин «АТБ» або в «Еко-маркет», що я останнім часом найчастіше й роблю. Але ж дорога до цих магазинів пролягає повз той же ринок, а собаки часто вибігають за ворота, зчиняють гризню на дорозі, з шаленим гавкотом ганяються за перехожими, у яких на повідку — домашні собачки. Іноді зграя біжить у сусідній з ринком двір, де гуляють діти, в тому числі дошкільнята, яких батьки наважуються випускати одних. Так що нерідко, скупившись в «АТБ» або «Еко-маркеті», маєш те саме завдання — прорватися додому.
Недавно мусила обходити цілий квартал чужими дворами, щоб добратися додому з магазину «АТБ». Ріг мого будинку був зовсім поряд, але на дорозі зчинили ґвалт бродячі собаки. Позавчора — та ж історія: зграя бродяг погналася за чиєюсь домашньою собакою, біля десятка їх оглушливо гавкало, маленька дівчинка, яка йшла з батьком, закричала не своїм голосом, батько підхопив її на руки, почав заспокоювати... А я зупинилася, стою й не знаю, чи повертатися назад і йти в обхід, чи спробувати переждати — може, собаки розбіжаться... Зі мною порівнялася жінка поважного віку і почала бідкатися з того ж приводу: «Це тварини — ніколи не знаєш, що у них на умі...». Незнайомка розказала, що цих собак не ганяють, бо вночі вони нікому не дають не те що забратися на територію ринку, а й просто пройти поблизу.
— Я, коли рано-вранці, було, на роботу йду, то беру палицю, бо біля базару спокійно пройти неможливо: собаки вибігають, гавкають, ось-ось нападуть, — розповіла жінка.
А я пригадала, як один полтавський санепідеміолог якось сказав, даючи інтерв’ю:
— Є люди, які кажуть, що не треба чіпати бродячих собак — ці люди не бачили покусаних дітей...
Звичайно, й бродячих тварин, як усе живе, жаль, але чи можна пускати ситуацію на самоплив, щоб тварини загрожували людській безпеці і здоров’ю?
Менеджери, які пропонують людям засоби для боротьби з гельмінтами, стверджують, що коли собака дихає, личинки гельмінтів летять уперед на п’ять метрів... То чи ж приємно (і безпечно) купувати черешні з лотка, біля якого ходять, сидять або лежать брудні тварини?
Якщо ці собаки стережуть ринок, то треба убезпечити від них покупців і просто перехожих. Потрібні такі сторожі — нехай удень їх саджають на ланцюг і контролюють розплід, а хочуть відпускати на ніч з ланцюга — нехай споруджують навколо території ринку такий паркан, через який собаки не могли б вибратися назовні. Не по кишені це? То, може, слід би державі виділити якісь кошти, щоб заснувати притулок для таких тварин? Якщо кинути клич, знайдуться сердобольні люди, які добровільно вноситимуть внески для утримання зібраних по місту собак у притулку. Адже є добросердні полтавці, які бродячих тварин, навіть покалічених, підбирають, лікують і залишають жити у себе. Тим більше, що в приватному секторі потрібні сторожі.
Я не закликаю просто знищувати тварин — це найлегший шлях. Але робити з цим щось треба.
Моя приятелька, яка живе в будинку по провулку Рибальському, 12, уже давно не ходить купувати продукти на ринок «Марлана», хоча він, як кажуть, під боком — вона ходить далі, на Леваду, де на продуктовому ринку не живе зграя бродячих собак. Вона не ходить також у ближні супермаркети, а щоразу йде значно далі — на Леваду, у «Фуршет». І вона не одна така... Не всі витримують антисанітарію, не багато хто полюбляє екстрім.
Я особисто також уже поглядаю в сторону Левади, де можна скуплятися спокійно. І хоча ближні супермаркети ні в чому, як кажуть, не повинні й мені подобаються, але йти до них побіля базару уже не хочеться... Бо хто знає, коли пощастить пройти повз ринок без пригод, а коли ні.
Таким чином ринок біля «Оптики» втрачає покупців, а, відповідно, й виторг.
«У липні ми зажадаємо від усіх приймаючих міст футбольного чемпіонату Євро 2012 план будівництва притулків для бездомних тварин», — заявив віце прем’єр-міністр України Борис Колесников. Цей намір можна тільки схвалити. От тільки чи обмежаться іноземці, які приїдуть на чемпіонат, лише приймаючими містами? Чи захочуть принагідно побачити й такі історичні центри, як Полтава? А хіба зараз до нас іноземці не приїжджають? Днями вулицею йшла група американців: вони голосно розмовляли своєю «американською англійською» мовою і з цікавістю оглядали все навколо. Так який же імідж своєї держави ми формуємо в очах гостей, якщо не можемо дотримуватися елементарних правил санітарії і безпеки?
