Микола Леонідович народився у селищі Веприк на Полтавщині. Наш земляк став відомим передусім танками перемоги — Т-34-85, КВ та ІС, які у технічному плані були справжнім проривом у танкобудуванні.
Тричі Герой Соціалістичної праці Духов працював на заводі «Красный путиловец» та на Кіровському заводі. Із середини 30-х років молодий інженер захопився проблемою танку із протиснарядною бронею (згадаємо, що значна частина радянської бронетехніки 20-30 років броню мала слабку, адже використовувалася як інструмент прориву, а не оброни).
1938 року Микола Леонідович запропонував проект танку, який згодом увійде в історію під назвою КВ. Танк мав небувалу броню, яку не могли пробити на той час абсолютна більшість протитанкових засобів. Німці, яким довелося зустрітись із КВ на полі бою, прозвали машину «Gespenst» (привид). Адже стріляли по КВ з таким же успіхом, як по примарі. Відомі випадки, коли у корпус танку потрапляли 50 снарядів (!), що не спричиняли до його виходу з ладу. На жаль, німці знайшли методи протидії КВ ще у 1941 році — їх заманювали у болота, де важкі танки просто тонули у трясовині під шквальним обстрілом важких гармат.
Трохи згодом за допомогою Духова було розроблено інший танк — КВ-2, призначений для штурму ліній ДОТів та ДЗОТів.
Роботи над Т-34, який наші конструктори спішно намагалися пристосувати для боротьби із новим поколінням німецьких танків, дали Духову досвід у проектуванні броні із раціональними кутами нахилу. Така броня, будучи відносно тонкою, встановлювалася під певним кутом, який дозволяв подвоїти її товщину. Надалі цей принцип буде втілено на майже всіх танках світу.
На Челябінському танковому заводові конструкторське бюро Духова брало участь у розробці інших танків — ІС. Бронетехніку не дарма назвали іменем радянського вождя. «Іосифи Сталіни», на час свого створення, були справді непереможними машинами. Їх придумали як відповідь німецьким «Тиграм» та «Пантерам». Танки Духова обігнали німців у швидкості та у броні. Підкалібений снаряд ІС-2 міг розправитись з будь-якою бронетехнікою світу. Саме ІС, захищені небувалою на той час бронею, ставили рішучу крапку при штурмі берлінських укріплень. Зазначимо, що деякі модифікації танків ІС простояли на озброєнні Російської Федерації аж до 1990-х років (будучи розробленими у 1944!!!). Водночас, були в ІС і недоліки — гарматний снаряд складався із двох компонентів і на зарядку був потрібен час, що іноді ставав для екіпажів танків фатальним.
Служили танки Духова певних модифікацій майже по всьому світі — у Єгипті, Ізраїлі, Сирії, В’єтнамі, Кореї. Під час Другої світової захопити КВ чи ІС для німців було справжнім щастям — їх перефарбовували, переставляли гармати і йшли на них у бій з не меншим бажанням, аніж на своїх «Пантерах». Німецькі танкісти знали: радянські танки, нехай із майже повною відсутністю комфорту для екіпажу, машини надійні і живучі.
По закінченні війни знаменитий полтавець займався розробкою атомної та водневої бомб, викладав у інститутах Ленінграда та Челябінська.
Видатний інженер увіковічений бюстом, іменним парком у селі Веприк, вулицею в місті Полтаві. Бюсти та пам’ятники Духову є в Києві та інших містах України. Вулиці імені видатного інженера є у Нижньому Новгороді, Саратові, низці міст Росії та СНД.
