20-річний власник будинку залишився без речей, документів та даху над головою. Допомоги чекати йому нізвідки, адже батьків хлопець також немає.
– У той день. Коли сталася пожежа, я був на роботі. Працюю охоронцем. Я жив разом з найкращим другом. У нього є сестра. Дівчина зателефонувала мені та сказала, що прийде в гості з подругою. Я сказав, що нікого немає вдома, щоб не йшли. Але вони сказали, що почекають мене. А в мене якраз був зламаний замок, я хотів наступного дня його відремонтувати, коли отримав би зарплатню. Дівчата зайшли до мене в будинок і хотіли там мене дочекатись. Про те, що мій будинок горить, я дізнався вже дуже пізно. Про причини займання я достеменно не знаю. Дівчата говорили, що шукали телефон під диваном, і запалили сірник. Від сірника запалав матрац. Але матрац відразу не спалахує. Мабуть, він тлів деякий час, і можливо, не від сірника, – розповів Микола Рибак, 20-річний господар будинку.
Нагадаємо, працівникам МНС дівчата говорили, що шукали під диваном недопалок, а не телефон. Причиною того, що будинок згорів повністю, працівники МНС назвали те, що до них звернулись, коли вже було надто пізно.
– Чому дівчата відразу не звернулись за допомогою до сусідів та пожежників, я не знаю… Вони спочатку зателефонували брату Андрію, а Андрій вже телефонував мені. У мене був відключений телефон, тоді Андрій прибіг до мене на роботу. Але я в той час якраз вийшов у магазин. Про те, що мій будинок згорів, мені повідомив вже колега. Я спочатку не повірив, думав, що це жарт, – згадує хлопець. – Але все виявилось правдою. У мене не залишилось нічого. Згоріли всі документи, навіть паспорт, усі речі, техніка. Мені немає де жити. Я працюю охоронцем, тому зараз прошуся на нічні зміни, щоб було де ночувати. А вдень приходжу на згарище і розбираю завали. Хочу відновити будинок.
Хлопець почав працювати з 14 років і має навички будівельника.
– Я почав рано працювати, бо хотів сам заробляти. Не з матері ж гроші тягнути. Працював і на будівництві. Тому буду намагатись відновити свій будинок, – розповів Микола.
У вільний від роботи час хлопець креслить схеми даху та розраховує кількість матеріалу на відбудову житла.
– Але власними силами я цього зробити не зможу. Я хочу звернутись до Олександра Мамая, можливо хоч якусь допомогу мені зможуть надати, – зітхає Микола.
Хлопець написав заяву у міліцію, щоб ті, хто спалив будинок, відшкодували матеріальну шкоду. А це 117 тисяч гривень.
– Друзі, серед них і Андрій, брат дівчини, що підпалила будинок, допомагають мені працювати на згарищі. Зараз їх немає, бо вони на навчанні, – розповів Микола.
Рік тому у хлопця померла мати, батька він не знає.
– Мама померла від запалення легень. Лікарі вчасно не поставили діагноз… Говорили, що бронхіт. Вона лікувалась вдома. Потім, коли їй ставало все гірше, викликали швидку. Приїхала лікар у роках і сказала, що який же там бронхіт, як у мами запалення легень. Її забрали у лікарню і через два дні вона померла, – згадує хлопець. – Батька я не знаю. І, думаю, йому все одно, де я і що зі мною. У мене є два молодші брати – один в інтернаті, другий живе з вітчимом в іншому районі Полтави. З вітчимом я майже не спілкуюся, хоча й ходжу до брата. Адже після смерті мами він претендував на цей будинок. А це все, що в мене було.
